До 240-річчя з дня освячення Покровського собору

Вечірній дзвін, соборний дзвін на всю велику Україну... Що провіщає, чим бентежиться, за ким ридає? Ось вже й сонце запалило куполи золотоверхі, і їхнє дивне сяйво лине в блакить небес, зливаючись з високим чистим Дзвоном. Велика туга в ньому і тривога, і біль душі, і втіха, і надія. Він хоче розбудити сплячі душі, відкрити їх для святості, краси й любові. Він кличе нас у небо, до вершин осяйних, до вічності, до Бога...

Здається, собор має душу, яка притягує до себе чистих, світлих, красивих людей. Неможливо пройти повз нього, не зупинившись. Не хочеться повторюватись, адже багато вже написано і сказано, та собор не перестає дивувати, відкривати щось нове, загадкове, чарувати своєю музикою, гармонією та досконалістю. Спроектований у 1753 році великим італійським зодчим Растреллі він представляє собою великий корабель. І, мабуть, не дивно, що десятки, сотні років цей духовний корабель вів прочан крізь буремне море життєвих незгод та переживань. У різні часи він об'єднував в єдине ціле людей різних поколінь, професій, різного соціального стану.

Десятки тисяч віруючих щороку приїжджали, приходили пішки в невеличке провінційне місто Охтирку, щоб попросити допомоги, а то і просто помолитися чи подивитися на найдорожчу святиню Покровського собору - Охтирську Чудотворну ікону Божої Матері. Саме цей образ Діви Марії -Отроковиці з карими, повними невимовного смутку очима, довгим, спадаючим на плечі волоссям, темним ликом та молитовно складеними

руками майже три сотні років був оточений ареалом таємничості, то й не дивно що й досі в народі ходять про нього легенди. Це справжнє диво, яке своїм чудесним явленням поклало початок безкінечному переліку чудесних зцілень. Хворі на "трясевицю", що є не чим іншим, як малярія, повну і часткову сліпоту, зубний біль, жіночі хвороби, "ломоту в суглобах", хвороби "від духу нечистого" за благоволінням Богородиці повністю одужували. І сьогодні не залишає Божа Матір з вірою припадаючих до її образу християн.

Щороку чи не найголовнішою подією є день пам'яті обретіння Чудотворного образу. Легко помітити, що історія Покровського собору нерозривно пов'язана з історією Охтирської чудотворної ікони Божої Матері. Тому цей рік особливий ще й тим, що він 240-ий із дня освячення храму.

Об'єднаймося в ці дні духовної радості в спільній молитві і прийдемо на поклоніння Цариці неба і землі, схиляючи свої голови перед її Чудотворним образом і, промовляючи єдиним серцем і єдиними вустами: "Радуйся, Благодатная, непрестанно за нас Христу молящаяся!".

Не змовкають дзвони собору. Не дають заснути людській совісті, одвічному потягу людини до краси, творчості, безсмертя, до нових духовних вершин. Тож нехай кожен із нас не лише в календарні свята, а й щодня, щохвилини зберігає у своєму серці благодать, яку дарує нам сама Божа Матір через Свій чудотворний образ.

Тетяна Сторожко