На 84-му році життя помер Віктор Брень - людина, яка стояла біля витоків створення охтирського телебачення та радіо і понад пів століття працювала у сфері телерадіомовлення 

Віктор Дмитрович присвятив телерадіосфері 65 років життя, із них 57 років - радіо. Протягом 22 років він був незмінним випусковим редактором і завідувачем відділу інформації комунального підприємства "Телерадіокомпанія "Охтирка". 

У перший день повномасштабного вторгнення Віктор Брень разом із колегою Світланою Терешковою першими дали в ефір звернення міського голови Павла Кузьменка.  

Саме завдяки Віктору Бреню охтирська радіостанція першою на Сумщині відновила мовлення після деокупації області. Після цього команда радіо щодня наживо виходила в ефір з інформаційними програмами та іншими передачами. 

Його називають інженером, новатором і людиною, яка жила радіо. Ще на початку 1960-х років Віктор Брень був відомий як "радіохуліган", якому не було рівних. У 1964 році на базі Охтирської середньої школи №1 він разом з учнями створив стаціонарний радіовузол. Апаратура була саморобною. 

Згодом у школі з'явилися автомат подачі дзвінків, можливість демонструвати навчальні фільми на спеціальний екран, а сам Віктор Дмитрович почав викладати для школярів курс електрорадіотехніки. Цей курс він читав до 1993 року. 

У 1978 році вийшла перша телепередача, присвячена шкільному випускному балу. А у 1988 році завдяки особистим зв'язкам Віктора Бреня школа отримала техніку з "дев'ятої" студії Останкіно - комплекс АСБ-ЦТ із 19 шафами професійного обладнання. 

Після цього розпочалося переобладнання шкільної телестудії. Упродовж більш ніж трьох десятиліть вона відігравала важливу роль у житті школи. Це був унікальний для України навчальний клас, де учні опановували дикторську майстерність, створювали власні телепрограми, виходили у шкільні ефіри та записували передачі про життя закладу. 

Саме з цього шкільного телецентру згодом виросли телеканал "ПУЛЬСАР-РТБ" і КП "ТРК "Охтирка". Телецентр Віктора Бреня став частиною історії міста. 

Апаратура, яку він десятиліттями збирав по крихтах, нині законсервована на телерадіокомпанії "Охтирка", але перебуває в робочому стані. 

Після завершення війни Віктор Брень мріяв створити в Охтирці музей радіо і телебачення. Він хотів зберегти обладнання, що залишилося після закриття шкільного радіотелецентру, і знайти для нього гідне місце. 

Колеги згадують Віктора Дмитровича як вимогливу, принципову і віддану справі людину. Він мав високі стандарти, не терпів поверхневого ставлення до роботи, міг критикувати, доводити свою думку і переконувати. 

До останніх днів він залишався за пультом радіомікшера. Ще 1 травня Віктор Брень забезпечував вихід в ефір улюбленої радіостанції. 

"Говорить Охтирське міське радіо" - ці позивні багато років звучали завдяки його наполегливості, професіоналізму та любові до радіо. Сьогодні вони звучать і як пам'ять про Віктора Дмитровича Бреня.

Фото А.Міхєєва.