"Зараз краще почуваюсь. Не просто якийсь пацан 19-річний — а вже щось зробив у житті"

19-річний військовослужбовець із позивним "Малий", піхотинець 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, розповів про свій бойовий досвід і мотивацію служби.

Контракт він підписав навесні 2025 року, після загибелі на фронті двоюрідного брата. Каже, що не зміг залишатися осторонь.

Під час одного з боїв боєць разом із побратимом змусив здатися трьох російських військових. 

"Був наказ зайти в бліндаж. Він мав бути порожнім. Підходжу ближче, бачу, поруч з бліндажем висить чийсь автомат, бронік валяється. Залетів усередину, росіяни забилися в дальній кімнаті. 

Мої відкотилися, я залишився сам. На адреналіні. Кричу пацанам по рації: “Принесіть іще гранат!"

До мене підбіг один боєць, ми вирішили натиснути на них психологічно. Кажемо: “Жити хочете? У вас сім'ї, діти. Виходьте, бо зараз закинемо термобар!" Тоді термобара я навіть у руках не тримав. І вони вийшли — здалися. Ми їх оглянули, перевірили, почали передавати, щоб їх забрали.

Тут підлетів російський мавік і скинув на мене якийсь великий боєприпас. Я встиг відстрибнути вбік, але вибухом все одно зачепило. Підвівся — вже вся штанина в крові. Злякався, що перебило артерію, але, слава богу, цього не сталося. Ногу порвало, але змогли її затампонувати. Після того прийшли наші хлопці з розвідки забирати полонених, і мене забрали.

Після контракту планую поїхати додому та одружитися з коханою. У військо потім усе одно повернусь, тільки не піхотинцем".

Джерело: 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців