Із праці О.Д. Твердохлєбова «Століття Охтирського повітового училища» ми дізнаємося, що училище було відкрите у 1790 році і викладання в ньому велося на «... природномъ языке». Училище було двокласним і діти навчалися в ньому безкоштовно. На той час воно розміщувалося в колишній приказній хаті, яка була збудована на землях поміщиці Райкович у 1768 році. Урочисте відкриття училища відбулося 17 червня 1790 року.

У 1806 році воно було переформоване в повітову школу, де із 1811 року обов'язково, відповідно до царського указу, викладався Закон Божий і на екзамені було присутнє почесне духовенство. Так як хата, в якій розміщувалася школа, не відповідала вимогам, тому дарчою майора Розенберга у 1807р. відводиться старий будинок із присадибною ділянкою недалеко від Успенської церкви. До цієї діланки у 1809 році майор Розенберг додає ще півтори десятини землі.

Спочатку вирішили будувати двоповерховий будинок, щоб на першому поверсі розміщувалися класи, а на другому - квартири для вчителів. Але на таку побудову не вистачало коштів і тому зупинилися на одноповерховій будівлі (тепер тут розміщені початкові класи гімназії).

26 травня 1812 року урочисто заклали, а 22 липня 1813 року ос вятили нове приміщення. Освячення відбулося при великій кількості людей, відбувся хресний хід - все це супроводжувалося церковним дзвоном Успенської церкви та салютом із гармат.

Бібліотека училища складалася із 194 книг, що було явно недостатньо. Підручники купували, але «многие из обывательского звания не могли по бедности их купить и выбывали из училища».

Цікаво, що в училищі були свої правила для учнів «... чтобы въ учеников волосы всегда были подрезаны и причесаны, лицо умыто, обувь чистая, не носящая сору въ классы, платье без малейшего оборвания пуговицъ ы протчаго», тих, хто не виконував цих правил чекало «неминуемое взыскание».

Із 15 жовтня 1834 року училище стає трикласним - був відкритий третій клас. Воно було доступним для всіх верств населення, але перевага надавалася дітям купців, ремісників і міщан, щоб «... доставить те сведения, которые по образу жизни ихъ, нуждам и упражнениям могут быть имъ наиболее полезны».

О. Р. Сергієнко