У кримінальному праві виконавець вважається основним суб’єктом злочину, через дії якого реалізується злочинний умисел. Проте на практиці трапляються ситуації, коли особа чинить протиправне діяння не добровільно, а під впливом фізичного тиску

Такий примус може проявлятись у вигляді побоїв, катувань, незаконного позбавлення волі або інших форм насильства, які унеможливлюють вільне волевиявлення.

Згідно зі статтею 40 Кримінального кодексу України, особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в умовах фізичного примусу, що позбавив її здатності контролювати свої дії, не визнається винною та не підлягає кримінальній відповідальності. У таких випадках відповідальність несе той, хто застосував примус — незалежно від оцінки поведінки особи, що діяла під тиском.

Таким чином, закон чітко відокремлює злочинні дії, скоєні свідомо, від тих, що вчинені під фізичним примусом, який виключає наявність вини.