Охтирський парк був кращий за всі харківські. В ньому широкі тінисті алеї і чудова альтанка "по сторонами которой 4 мифологическихъ божка хорошей заграничной работы въ несколько вольномъ жанре". Бульвар, як і парк, був улюбленим місцем відпочинку городян, які одягом і звичками не відрізнялися від харків'ян. Простий народ більше зберіг риси своїх предків-козаків. У святкові та храмові дні народ представляв живу панораму епохи XVІІ-ХVIII ст.: високі смушкові шапки, сині жупани, грезетові і парчеві очіпки, плахти і запаски - все це можна було побачити на вулицях міста. У великі свята народні гуляння проходили на Базарній площі. Тут влаштовувалися гойдалки, каруселі; розставлялися ятки і столики з різними дешевими солодощами і ласощами. Молодь ходила по місту з піснями і водила хороводи. Спиртні напої продавалися в 47 шинках, які знаходилися на різних вулицях міста.

Згідно розпорядження міської Думи, крім міських ліхтарів, кожний, хто тримав питейний заклад, зобов'язаний був мати ліхтар, який в темні безмісячні ночі горів до 22 години.

У 1896 році в Охтирці земством була відкрита міська бібліотека-читальня.

Охтирське земство випускало на допомогу державі і для зручності городян свої власні поштові марки. Були вони по п'ять копійок - зеленого і синього кольору з гербом міста.

З давніх давен наше місто славилося своїми храмами.

Разом з заснуванням міста будувалися і церкви, оскільки церква і духовність відігравали важливу роль у житті людей. Були вони і кам'яні, і дерев'яні, багато всього пережили на своєму віку. Деякі вистояли через усі лихоліття і тепер прикрашають наше місто своєю неповторною архітектурою. Інші, на жаль, зникли назавжди.

В самій фортеці у 1654 році козаками була збудована дерев'яна Миколаївська церква, при якій у 1675 році була відкрита перша на Слобожанщині школа. У 1805 році на місці дерев'яної церкви була збудована кам'яна, яку, на жаль, у 30-х роках XX століття було зруйновано. Знаходилась вона на нинішній вулиці Жовтневій між банком "Володимирський" та технічним ліцеєм.

Успенська церква (дерев'яна) була збудована в 1666 році на теперішній площі Леніна. До 1754 року, тобто до побудови Покровського Собору, храм був соборним. У 1738 році бригадир всіх слобідських полків Олексій Леонтійович Лесевицький на власні кошти будує в Охтирці на місці дерев'яної - кам'яну церкву Успіння Богородиці з чотирма престолами. Церква була дуже красива:"... отличающаяся перед всеми на Украине церковними зданиями работьі". В плані - двоярусна, однокупольна, хрестоподібна. Була прикрашена пишним декором, фігурними наличниками на вікнах, карнизи і фронтони прикрашені ліпниною з іконами в центрі. Завершувалася споруда восьмириком з 8-гранним ліхтариком, який був увінчаний маківкою - хрестом. Образи та іконостас для неї написані уродженцем м.Харкова, художником Дмитрієвим. В 1880 році збудована кам'яна дзвіниця. Дзвіниця чотириярусна, квадратна із зрізаними кутами. Завершувалася чотирма трикутними фронтонами, куполом і хрестом на високому шпилі.

Численних відвідувачів Ермітажу приваблюють залізні мережива - це фрагменти огорожі Охтирської Успенської церкви. Ворота, хвіртка - все це майстерно було виготовлено уральськими майстрами.

Після революції церква була закрита і в 1939 році зруйнована. Підвали теплого храму збереглися і в роки Великої Вітчизняної війни, там ховалися люди від бомбардувань. Дзвіниця ж пережила церкву. Довгий час використовувалась як пожежна каланча і водонапірна башта. З приходом в Охтирку телебачення використовувалась як телевишка, а 11 серпня 1970 року о 14.00 була підірвана.

У кінці XVII на початку XVIII століть була побудована по вул. Фрунзе (бувша Сумська) церква Петра і Павла на кошти майора Ратовського. У 1834 році вона була оновлена і використовувалася як церква Олександрівського ремісничого училища. У 30-ті роки XX століття вона була зруйнована. У даний час на її місці розташований гуртожиток коледжу (технікуму механізації та електрифікації сільського господарства).

У 1732 році в Охтирці при церквах було 4 школи. В 1790 році відкрито мале народне училище, а пізніше парафіяльне і повітове, де здобув свою освіту український поет Яків Щоголів.

2 липня 1739 року священик Покровської церкви Василій Данилов знаходить чудодійний образ Ікони Охтирської Божої Матері. На честь цієї події 25 квітня 1753 року розпочалося будівництво Покровського собору. Проект розроблявся в майстерні великого російського зодчого Варфоломія Растреллі. Завершилося будівництво в 1768 році.

У 1764-1765, 1770 роках в нашому місті перебував Г.С.Сковорода - видатний український філософ-просвітитель. На пам'ять про це на будинку музею відкрито меморіальну дошку.

Введенську церкву спроектував архітектор Петро Антонович Ярославський, уродженець нашого міста, тривалий час працював Харківським губернським архітектором. Збудована ця церква у 1774-1784 роках. Вона сприймається, як дзвіниця Покровського собору. 48 колон прикрашають дзвіницю. Архітектура відноситься до типу ротонди. Цей тип був поширений у XVIII ст. На куполі церкви встановлено скульптуру апостола Андрія Первозванно-го. Після революції скульптуру скинули, а в післявоєнний час відновлено. На другому ярусі церкви був встановлений дзвін вагою 4,6 тони. Третій ярус займали куранти з дзвонами. Циферблат був двосторонній.

У період 1800-1806 років на території Миколаївського кладовища була побудована як каплиця для відспівування покійників церква Святих Жон-Мироносиць. На зовнішній стіні храму з боку алтаря написана ікона Святої Троїці, яка є ровесницею храму.

У 1774-1828 роках на кошти графині Ганни Родіонівни Чернишової побудована Христоріздв'яна церква, що поруч з Покровським собором, або її називають ще Графською.

У 1837 році у місті налічувалось 5 навчальних закладів, в яких працювало 18 вчителів і навчалось 339 учнів. Основна маса дітей шкільного віку залишалась поза школою.

У 1844 році у місті було відкрито повітову лікарню.

1874 р. в Охтирці відкрилася чоловіча гімназія, в якій навчався Б.Д.Антоненко-Давидович - відомий літературний діяч. На будівлі гімназії йому відкрито меморіальну дошку. В 1875 році відкрито жіночу гімназію, діяла бурса, в якій у 1874-1878 рр. навчався П.А.Грабовський. В пам'ять про це на фасаді готелю "Нафтовик" відкрито меморіальну дошку поету. В місті працювало народне училище, яке було переформовано у місцеве трикласне училище, реміснича школа.

У лютому 1895 року розпочався рух поїздів на Сумській ділянці залізниці від станції Охтирка. У той час у місті працювали два парові млини, шість цегелень і дві друкарні.

По постанові охтирської міської Думи від 4 червня 1898 року на околиці Охтирки по Старокиївській вулиці 23 вересня 1899 року була відкрита Монастирська церковно-приходська школа.

Кам'яна церква Архістратига Михаїла або як її ще називають Михайлівська збудована в 1905 році. її попередниця була зведена ще у 1670 році і була дерев'яною. Церква з червоної цегли й весь зовнішній декор виконаний засобами рельєфної кладки. Декоративні елементи взяті з Російсько-Візантійської і Романської архітектур і майстерно поєднані в одне ціле. Служба в цій церкві велася і за радянських часів. Церква є пам'ятником архітектури. Унікальна в об'ємно-плановому і архітектурному рішенні споруда не має аналогів на Сумщині. Вхід в храм - через сорокаметрову чотириярусну дзвіницю. Розташована церква по вул. Фрунзе (на Гусинці).

До речі, за радянських часів в Охтирці працювали тільки Михайлівська церква та церква Святих Жон-Мироносиць.

На Соборному кладовищі (центральному) існувала невеличка капличка, яка була збудована в пам'ять колишнього старости Покровського собору І.Т.Росторгуєва. За проханням жителів міста згідно Указу Консисторії від 31 грудня 1901 року з 1903 по 1906 тут була побудована Вознесенська церква. Церква будувалася спочатку на кошти Покровського собору, а потім на власні кошти старости Покровського собору Ф.В.Курила. Церква була дерев'яна, трикупольна. Церква Вознєсєнія Господнього була освячена 26 жовтня 1906 року. Розібрана була у 30-ті роки XX століття.

На будівництво Спасо-Пре-ображенської церкви (1907 р. архітектор Нємкін) брати Курили, купці, охтирські меценати, жертвували по 100 рублів. Споруда хрестоподібна з подовженим притвором, над яким підносилася, нині втрачена, дзвіниця. Стіни покриті р'уста-ми, карнизами, рельєфними елементами декора. В архітектурі використано Русько-Візантійський стиль. Цікаво, що в цій церкві служив Яків Подольський беззмінно і віддано 35 років.

Георгіївська церква. Кам'яний храм збудований в 1908 році, архітектор М.Комарницький. Церква однокупольна, хрестовидна.

В 1894 році в Охтирці збудовано 2 парових млина, на яких працювало 98 чоловік.

Н.Калюжна, Є.Мегера (далі буде)