Олександр Качан — один із трьох останніх жителів села Біловоди Хотінської громади, що за три кілометри від кордону з Росією. 13 квітня він пішки покинув рідне село, яке нині частково перебуває в “сірій зоні”

Через постійні обстріли, руйнування житла й загрозу життю залишатися було вже неможливо.

«Думав, може перемир’я буде... Але почали полювати й на нас, мирних», — згадує чоловік. Після авіаударів і прильотів дронів він вийшов із села через поля — 20 км до безпечної зони. Звідти його забрали представники громади.

У Біловодах не було світла, газу, воду доводилось брати з колодязя. Останні вісім місяців чоловік виживав на межі. Зараз він тимчасово мешкає у гуртожитку для евакуйованих у Сумах, чекає на відновлення документів та шукає роботу.

Каже, що житлові умови добрі, є їжа й дах над головою. Єдине, чого бракує — книг: «Хочеться щось почитати, але немає. Зараз читаю про радянських розвідників, що знайшов у коридорі».

У Сумах він уже встиг допомогти розбирати завали після одного з влучань. Каже, що надовго затримуватись у гуртожитку не планує, але й не знає, що чекає далі.

Джерело: Суспільне