Нещодавно у Facebook було опубліковано відеозапис, зроблений камерою спостереження на одному з кіосків у центрі міста. На ньому, окрім картинки, чітко зафіксовані розмови людей, що викликало багато запитань щодо правомірності використання таких камер у громадських місцях.

До того, що державні камери вже є реальністю, ми звиклі. Вони встановлюються у відповідності до міських та державних програм для запобігання злочинам.

Але є ще й велика кількість камер приватних. Вони ведуть зйомку не тільки теріторії і приміщень власників, але й громадськіх місць, і невідомо, хто і як отримує цю інформацію, і хто і як її опублікує. Окрім втручання в особисте життя громадян, вони несуть і суспільну небезпеку - немає ніяких гарантій, що відео, наприклад, військової техніки, що проїзджає вулицями міста, або наслідків російських атак не опиниться у агресора, навмисно або як результат зламу камер.

Але ведеться ще й запис приватних розмов людей, які просто йдуть по вулиці, і, як ми побачили, запис якісний і на досить великій відстані. І ставлення до цього поліції та спецслужб не дуже зрозуміле, хоч ми пам'ятаємо справи, які раніш заводили за відеозапис не у громадськіх місцях, а навіть у власних приміщеннях.

Наразі у Верховній Раді України розглядається законопроект №8153 "Про захист персональних даних", який передбачає чітке регулювання порядку використання систем відеоспостереження. Згідно із законопроектом, здійснення відеоспостереження юридичними або фізичними особами допускається з метою запобігання правопорушенням та захисту майна у будівлях і на територіях, що знаходяться у їхній власності або законному володінні чи користуванні, на підставі законодавства. Контролюючий орган затверджує типовий порядок здійснення відеоспостереження.

Контролер зобов'язаний розмістити попередження про те, що здійснюється відеоспостереження, у доступному для кожного місці державною мовою. Попередження має містити назву та контактні дані контролера та особи, що здійснює відеоспостереження, якщо вона відрізняється від контролера.

Законопроект також регулює використання таких систем із врахуванням мети їх застосування, а дані, отримані через відеоспостереження, мають бути надійно захищені та зберігатися не більше шести місяців, якщо інше не передбачено законодавством.

Зараз Закон чекає на друге читання. 

Проблема використання відеокамер у громадських місцях вимагає більш чіткого регулювання і посилення відповідальності власників таких систем, щоб збалансувати безпеку та конфіденційність у суспільстві.

А поки що ми вас попередили - обговорювати власні справи на вулиці в Охтирці стало небезпечним.