Богдан Канівець з Охтирки загинув 11.10.2024 року під час виконання бойового завдання в курській області (рф)

Командир відділення Богдан Канівець з Охтирки на Сумщині служив разом з батьком, захищав своє місто, планував весілля та мріяв про народження доньки. Чоловік загинув 11 жовтня. Йому було 29 років. Батьки та дівчина бійця розказали Суспільному його історію. 

Роман Канівець, як і його єдиний син Богдан, — військовий. Вони служили разом. Батько гортає сторінки одного з фотоальбомів і згадує: закінчивши місцеву школу, Богдан здобув спеціальність маляра, а потім почався його військовий шлях в десять років.

"Призвався в армію на строкову службу в Донецьк. Почалася АТО, перевівся на контракт. Коли контракт закінчився, був вдома. У 2024 пішов разом зі мною. Своє місто, в першу чергу, треба було захищати, так само Україну й український народ. Він був любитель автомобілів. Кермо для нього було понад усе. Спиртних напоїв не вживав. Хобі в нього машини були, машини, машини, машини", — каже Роман.

Тривалий час батько з сином служили на Сумщині.

"Ми служили разом, тільки він в 1-й роті стрілковій, а я в роті вогневої підтримки. Він був командиром відділення, до цього закінчив школу сержантів. Були ми на Писарівському напрямку весь час, а буквально 9 жовтня перекинули нас на Курськ, наш батальйон".

Марина Павленко – наречена Богдана, з якою планували спільне майбутнє: народити дитину, придбати чорний автомобіль.

Дівчина тримає в руках форму, в якій чоловік був, коли отримав порання.

Після цього в його руці залишився уламок, ділиться Марина: "На Донеччині це в нього було поранення. Вона в нас вдома була. Він попросив її зашити, але її ще ніхто не зашив, залишили собі на пам'ять".

Марина розповідає, що познайомилися з Богданом у 2019 році, коли опинились в одній компанії.

"Він мені в листопаді подарував перший букет квітів. Це було вночі, повномасштабної війни не було, можна було вночі гуляти. Він мені біля супермаркету у бабусі купив годині о третій ночі. Він завжди дарував мені хризантеми, це були у нього "ромашки".

Кілька років, говорить дівчина, спілкувалися як друзі:

"У 2023 році навесні він відвіз мене додому. З того моменту, говорив, я йому почала дуже подобатися. Потім все закрутилося. Я працюю за містом в котеджі. Він там відпочивав, підійшов поговорити до мене. Після цього в нас все закрутилося, то погуляти, то ще щось і все".

Богдан писав Марині кожного дня і майже кожного телефонував по відеозв'язку. 6 жовтня був його останній приїзд додому. Цього дня пара відзначала річницю стосунків.

"В нього завжди все добре: "В мене все добре", "В мене все нормально, не переживай". 10 жовтня він написав мені ввечері повідомлення десь о 22:00-23:00. Що він буде без зв'язку. Спочатку подзвонили друзі: це правда чи ні? Кажу: неправда, я з ним вчора спілкувалась, такого бути не може. А потім через хвилин 5 мені телефонує його мама і каже, що Богдана немає", – говорить Марина Павленко.

Пара визначила дату майбутнього весілля: хотіли поєднати долі 25.05.2025. Обрали колір оформлення весілля – блакитний. Марина говорить, Богдан хотів, щоб у них народилася донька і планував купувати їй "кіндер-сюрприз".

9 жовтня Роман Канівець, бачив сина востаннє. Той віддав батьку частину речей. 11 жовтня Богдан підірвався на протитанковій міні в селі Миколаївка Суджанського району.

"Командиру подзвонили в Пожні, а командир доповів мені. Командир не знав його позивний, сказав "якийсь "Тундра" 200-й. Так я дізнався".

Белла – собака, яку Богдан подарував мамі. Зараз вона живе в батьківському домі і нагадує їм про сина.

"У мене помер собака, йому було 13 років. Син побачив, що я переживаю, і привіз півторамісячну Беллуччі. Тепер пам'ять від нього залишилася. За 29 років він ніколи голосу не підвищив і ніколи не огризнувся. Про дітей погане не кажуть, але ж це так. Кожен день сльози, думки про нього", – ділиться мама Богдана Аза Канівець.

"Жити треба, підтримувати жінку, вона – мене. Так і проживемо", – каже Роман.

"Він би хотів, щоб ми жили далі. Він за нас це все робив", – додає Марина.

Із захисником України Богданом Канівцем Охтирка попрощалася 15 жовтня. Містяни зібрались на Успенській площі, щоб віддати почесті полеглому воїну, молодшому сержанту, командиру стрілецького відділення. Загинув військовослужбовець 11 жовтня. Нині його рідні збирають підписи для присвоєння звання Героя України посмертно.