Охтирський лісгосп надав прихисток подружжю, яке виїхало із зони активних бойових дій 

Це подружжя Лофицьких – Олександр Миколайович і Ольга Василівна. 

Олександр Миколайович працює помічником лісничого Великописарівського лісництва філії «Охтирське лісове господарство» ДП «Ліси України», у лісовій галузі він вже понад 44 роки.

Донедавна лісівник разом з дружиною жили у селі Велика Писарівка, що знаходиться на Сумщині, у 10 км від російсько-українського кордону. У березні цього року, після того, як російські війська почали щоденно бомбардувати селище, подружжю довелося залишити власний дім і шукати порятунку у колег-лісівників.

Ця історія – ще одне свідчення єдності великої лісівничої родини. ДП «Ліси України», турбуючись про безпеку своїх працівників на прикордонні, пропонують переїздити, щоб жити й працювати у більш безпечних районах. 

 «Все моє життя пов’язане з лісом. Тут народився, жив, працював… і порятунку від війни шукаю в лісі – розповідає Олександр Миколайович. – Про те, що народився в лісі, зовсім не жартую. Я з лісівничої родини, батьки були майстрами лісу. Ми жили в лісовій хатинці в урочищі Юсупове. Нещодавно рашисти його розбомбили… Все дитинство я бігав до батьків на роботу, а після школи вступив у технікум, щоб стати лісівником. Там я і зустрів свою дружину Олю». 

Дружина Ольга Василівна, порівнюючи весну 2022 і 2024 року, говорить, що окупанти стали більш жорстокими та безжальними до цивільного населення: «У 2022 році значна частина прильотів припадала на городи, туди, де не було людей, а ось у 2024 все спрямували на жилі будинки… 40% нашого села зруйнували – знесені магазини, аптеки, усі адміністративні будівлі, а на місцеву школу скинули бомбу вагою 1500 кг, у новинах писали, що окупанти вперше застосували цю зброю. Центру села більше немає, його стерто з лиця землі. Наш будинок, слава богу, цілий, але залишатись в селі ми не можемо, це дуже небезпечно». 

Прихисток подружжя Лофицьких знайшли у колег-лісівників. Рідну область вирішили не покидати й оселилися в місті-герої Охтирка, на території Охтирського лісництва, де філія надала окреме помешкання. Житло попередньо облаштували, зробили ремонт, завезли техніку. Тут родина мешкає вже майже два місяці. 

"Ми дуже вдячні за допомогу! Звісно, ніщо не замінить нам рідний дім, але головне, що ми в безпеці. Не всім так щастить… – зазначає Ольга Василівна. – Ми налагоджуємо побут і рухаємося вперед. Я вже висадила квіти біля житла, будемо влітку милуватися!».

Олександр Миколайович і надалі працює у Великописарівському лісництві. Офіс лісництва повністю закритий, бо знаходиться в 1 км від кордону, але лісівники продовжують працювати на тій частині лісових масивів, які доступні для ведення лісогосподарських робіт. З власного досвіду помічник лісничого знає наскільки постраждав ліс на прикордонні, а якщо говорити про ті масиви, які безпосередньо на межі з росією, то це глобальна катастрофа, розбиратися з наслідками від якої буде ще не одне покоління лісівників.

Джерело: Північний лісовий офіс