19 лютого у центрі Великої Писарівки роздавали гуманітарну допомогу мешканцям, оселі яких пошкодило російським обстрілом, що стався раніше

“Ракета “хороша”, яка порозбомбляла нам хазяйство, розхикала. Ми пенсіонери, а воно нам “добавило” життя на пенсії”, – розповіла мешканка Катерина Мирошниченко. Пані Катерині видали ковдру, рушники, дещо з матеріалів для тимчасового ремонту.

“В нас є плівка, є брезент, яким бистро можна закрити дахи, вікна. Все це доступне, люди дуже благодарні”, – пояснила волонтерка гуманітарної місії “Проліска” Світлана Лещенко.

Поруч із будинком пані Катерини влучив російський боєприпас: побиті вікна та дах відремонтувати поки не встигли. В момент влучання жінка була всередині оселі. “Я у вікно бачила і ми мало німі не поробилися. Не могли встати – так полякалися. Я як глянула – отакий вирій, я думала, ми горимо!”, – розказала жінка.

Біля будинку, в місці влучання – вирва. Замість паркану — діра.

“Паркан — шифер де стояв, його й не познаходили. Не понятно, де він дівся. Його рознесло. Ми вже знаємо, що таке “васильок”, що таке 120-та, що таке САУ, виходи-приходи…”, – зазначив переселенець Сергій Леонов.

Цього разу, за словами секретаря селищної ради Володимира Лєонова, російськими обстрілами пошкодило близько десяти будинків, також одна людина загинула.

“Не військовий, просто мешканець громади, це 1986-го року народження чоловік, в якого є сім’я, в якого є дружина і мати, батьки”, – зазначив Володимир Лєонов.

Масового відтоку жителів з громади не спостерігається, додав Володимир Лєонов. Виїжджають в основному сім’ї з маленькими дітьми, дехто згодом повертається. До війни, говорить, мешкало близько 10, 5 тисяч людей.

“Але на сьогодні, враховуючи навіть переселенців із віддалених областей України, нараховується десь порядку 8,5 тисяч”, – розказав секретар Великописарівської селищної ради.

Не збираються залишати власну оселю й подружжя Мирошниченків. Попри обстріли, не втрачають із чоловіком Олексієм доброго гумору, бо разом вже пів віку.

Джерело: suspilne.media