Під завалами колишньої міської ради залишився відкритим погреб глибиною 3 метри.

В цей погреб провалились по черзі дві бродячі собаки. Першу дістав небайдужий чоловік, а другу дістати було нікому. Велика собака була налякана і дуже розлючена, тому навіть рятувальники з ДСНС не змогли її дістати. 

Але люди з великим серцем не змогли кинути собаку напризволяще. Три години майстрували з підручних матеріалів «сходинки», щоб тваринка вибралась на волю. І це здійснилось!

До речі, яму заклали.

Олена Литовченко написала у фейсбук таке:

СПЕЦОПЕРАЦІЯ - "ПОГРЕБ"!🤔

ТРИ ГОДИНИ ПРОВЕДЕНІ СЬОГОДНІ У ТЕМНОМУ ГЛИБОКОМУ ПОГРЕБІ РАЗОМ ІЗ ДИКОЮ СОБАКОЮ ТАКИ ДАЛИ СВОЇ РЕЗУЛЬТАТИ❤️😛vv

Днем раніше до відкритого глибокого погребу, що знаходиться за розбомбленою міськрадою впали дві бродячі собаки!

Одну з них витягнув небайдужий чоловік, а іншу не вдалось дістати навіть працівникам 

ДСНС і зрозуміло чому, бо вона дуже здорова і дуже налякана, тому й клацала щелепами в усі боки і ніхто б не захотів на власному тілі перевірити на міцність її величезні зуби!

Ми з Виктор Усенко не були винятком!

Особисто мені отримувати нові покуси, коли ще старі не зовсім загоїлися було не дуже цікаво, тому довелось вибрати іншу стратегію!

Шлях - набагато довший, але й значно безпечніший, бо спецзасобів ніяких не було, крім покривала, та й часу обмаль до темноти!

Аби зберегти цілими усі частини свого тіла, та одяг, але врятувати нещасну собаку, треба було постаратись заслужити її довіру і дати зрозуміти, що ми їй не вороги!

Дівчина вже майже добу сиділа без води і дуже хотіла пити, тому коли опинилась загнана у кут і побачила миску з водою, вона почала жадібно пити, вже навіть не звертаючи уваги, що миска знаходиться у руках...руках, яких вона так боялась!

Напившись досхочу води, вона вже терпіла із вдячності той факт, що моя рука почала її гладити, вкусити ще інколи хотіла, але совість не дозволяла їй цього зробити, пам'ятаючи довгожданну миску води!

Пізніше, собака, яку раніше ніколи не торкалась рука людини, вже, навіть, почала кайфувати і зажмурювати очі, коли їй гладили вуха і живіт!

Через дві години спокійного і монотонного монологу із собакою, вона нам вже довіряла, дозволяла торкатися всього, навіть примінити невелику силу по відношенню до неї вже було можна, але взяти себе на руки, або хоча б зав'язати пащу не бажала дозволяти!

А на дворі вже потемніло і треба було щось вирішувати, до того ж не хотілось знову лякати собаку, яка вже почала нам довіряти! Вона вже дозволила накинути собі на голову покривало, навіть майже не нервувала, але як тільки зрозуміла, що її відривають від землі - знову паніка і оголені зуби!

Єдиним правильним і найменштравматичним для усіх виходом було рішення зробити так, аби тваринка сама вибралась назовні, але як це зробити у погребі, глибина якого майже три метри?

І ми почали будувати сходинки і різного хламу, який був навкруги, та показувати собаці, як вона має вибратися назовні, згодом вона все зрозуміла, але в неї не виходило заскочити вище, ніж дополовини, тому нам постійно доводилось щось змінювати, та добудовувати, аби чотирилапій було зручніше!

Через три години спільних зусиль, собака нарешті осміліла і змогла дістатись майже до самого верху, ще довелося її трішки підсадити на матрасі, аби вона зрозуміла, що зверху - безпечно, що її там ніхто не чекає і стала сама на тверду поверхню, а далі зникла у невідомому напрямку! 

Спецоперація - " Погреб" була завершена!

Змученим, але щасливим рятувальникам можна було йти додому із близкучим відчуттям виконаного боргу!

Найбільше радував той факт , що усі залишились неушкоджені, трохи довше, але - безпечно, хоча так щастить не завжди!

Яму надійно заклали, аби більше ніхто туди не втрапив!

Ще дуже цікаво, як собаки залишилися цілими, впавши із трьох метрової висоти, навіть лап не пошкодили? - Цей факт залишиться загадкою. Але дуже добре, що все закінчилось Happy and-ом!

Я в черговий раз зробила для себе висновок, що тварини - набагато розумніші і людяніші, ніж деякі Homosapiens і з ними домовитись значно простіше!

Та радує й те, що все ж є на світі - СПРАВЖНІ ЛЮДИ - ДОБРІ, ЧУЙНІ, МИЛОСЕРДНІ, ГОТОВІ ДОПОМОГТИ БУДЬ-КОМУ, ХТО ПОТРАПИТЬ У БІДУ І ЇХ - БАГАТО! НИЗЬКИЙ ВАМ УСІМ УКЛІН!

Я БЕЗМЕЖНО ВДЯЧНА ДОЛІ, ЯКА ПОСТІЙНО ЗНАЙОМИТЬ МЕНЕ З ЛЮДЬМИ З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ!