Волонтерство закладено в генетичному коді українців. Одною з традицій українського народу було побратимство —взаємодопомога, що забезпечувала підтримку у скрутну годину.

Довідково. Свято було засновано ще у 1985 році за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН. В сучасній Україні волонтерський рух розпочався в 90-х роках, а офіційно його визнали 10 грудня 2003 року постановою Кабінету Міністрів.

Вважається, що волонтерський рух бере початок у 20-х роках XX століття. Після Першої світової війни, у 1920 році у Франції, під Страсбургом, був реалізований перший волонтерський проєкт за участю німецької та французької молоді, в рамках якого волонтери відновлювали зруйновані війною ферми в місцях найбільш запеклих боїв між німецькими та французькими військами. Пізніше цю естафету підхопила Індія і рух поширився світом. У 1987 році у світі налічувалося 80 мільйонів волонтерів, на початок ХХІ століття — понад 100 мільйонів.

Найбільш потужний сплеск українського волонтерства відбувся у 2014 році, коли путінська Росія розв’язала проти нас так звану гібридну війну. Люди жертвували усім: часом, грішми, часто здоров’ям і життям.

Волонтери добровольцями йшли на фронт, збирали допомогу, везли на передову все, що могли, починаючи зі шкарпеток і закінчуючи тепловізорами, приймали біженців, здавали кров пораненим, знаходили потрібні ліки, плели маскувальні сітки й готували вареники та борщові набори.

З нагоди Міжнародного дня волонтера, який відзначається 5 грудня, міський голова Павло Кузьменко нагородив Грамотами за вагомий особистий внесок у розвиток волонтерського руху, активну громадську позицію, мобілізацію всіх своїх зусиль та ресурсів на допомогу українським військовим, бійцям територіальної оборони та цивільним мешканцям громади та з нагоди відзначення Міжнародного дня волонтера:

Лаптєву Варвару Миколаївну, волонтера;

Бітенко Маргариту Анатоліївну, голову громадської організації «Єдиний незалежний волонтерський центр м. Охтирка»;

Кузьменко Ольгу Миколаївну, депутата Охтирської міської ради;

Юшкевич Світлану Миколаївну, голову благодійної організації благодійний фонд «Світле майбутнє Охтирки»;

Ігнатченка Павла Олександровича, члена громадської організації «Центр розвитку вуличних культур».

Поза списком, на думку охтирчан, залишились волонтери, які відомі не тільки в місті, а в усьому Охтирському районі. Це Геннадій Порохня, Оксана Тиха, Владислав Жадан, наші зоозахисники. Цей список неможливо оголосити повністю, бо в Охтирці волонтерами стають навіть діти.