Із другої половини ХIX століття нашою Батьківщиною крокувало таке модне на той час мистецтво як фотографія. По степових дорогах Слобожанщини добралася нова забаганка і до нашого, тоді повітового містечка Охтирка.  

Цікаво, що у середині 70-х років ХIХ століття у нашому місті з’явилися перші професійні фотографи Харкова та Києва, до яких зверталися спочатку панівні верстви міста, а потім і простий люд, щоб зробити  фото «На згадку». 

За архівними даними нам відомо про таких охтирських фотографів як Гаврило Педь, Микола Алопеус, Іван Бухаров, Олександр Микуницький, Михайло Марченко та інші. Відповідно, в Охтирці  відкривається ціла низка фотомайстерень, найдовше з яких проіснував фотосалон «Рено». І саме у нашому місті на світ з’явився один із найвідоміших фотографів Східної Європи – фотограф-новатор та мандрівник З.З.Виноградов. 

Захар Захарович Виноградов народився 20 грудня 1882 року у м. Охтирка Харківської губернії (нині Сумська область) у сім'ї купця II-ї гільдії, потомственного почесного громадянина Захара Івановича Виноградова. 

Про його дитячі та юнацькі роки відомостей наразі не маємо, але відомо, що в 1894 році він вступив до Харківського реального училища, а 1911 року – до Харківського технологічного інституту, на механічне відділення. У 1903 році був розрахований із вузу за участь у студентських демонстраціях і восени 1904 року його було мобілізовано на військову службу до 270-го Куп’янського полку.

У 1906 році З.З. Виноградов переїхав до Москви і повністю присвятив себе фотографії, згодом став власником фотомайстерні «Краєвиди Росії» та дійсним членом Російського фотографічного товариства і Російського гірського товариства. Наступного року взяв участь у мандрівці Україною, під час якої ним було зроблено велику кількість фотографій, за які він був нагороджений медаллю на міжнародній художньо-фотографічній виставці в 1908 році у Москві. 

У своїй творчості Захар Захарович часто звертався до фотопейзажу та етнічної фотографії, але найбільше наш земляк закохався у краєвиди Півночі. Так, у журналі «Природа» № 12 за 1962 рік був надрукований невеличкий нарис А. М. Синельникова під назвою «Фотограф-мандрівник». У ній автор зазначає, що перша велика мандрівка Захара Виноградова відбулася на Кольський півострів, під час якої пішки та пливучи човном молодий фотограф-дослідник загалом здолав 220 кілометрів.

Також З. З. Виноградов взяв участь в експедиції В. А. Русанова до Нової Землі, де працював у якості експедиційного фотографа. Робота в експедиції значно вплинула на його світосприйняття та визначила основні напрямки  діяльності у фотомистецтві. 

Мандруючи у складі різноманітних експедицій по території Російської імперії та СРСР, фотограф виконав серію стереопар під загальною назвою «Життя і природа Росії». У цю серію увійшла тереофотозйомка, яку фотограф провів у Криму та опублікував у 1910 – 1911 роках. Стереопара — пара плоских зображень одного і того ж об'єкта чи сюжету, що має відмінності між зображеннями та покликані створити ефект об'єму.

Про його сильну та захоплюючу натуру може свідчити той факт, що Захар Захарович, у свої 70 років, відправився до Центральної Азії, де разом з набагато молодшими колегами долав круті схили високих скель та глибокі урвища, перебирався через бурні гірські річки, щоб нарешті добратися до  високогірного озера Сют-Холь. Життєве кредо фотографа гарно бачимо з його власних слів: «Не думайте, друзі, що захоплюватися може лише тільки молодість. Мені 76 років, але я і донині захоплююся зйомкою природи. Це захоплення вже давно зробилося моєю професією» . 

У 1920-ті роки Виноградов почав працювати фотографом у Комісії по охороні пам’ятників мистецтва і старовини, у Мосгубмузеї, а також у фотолабораторії музею наочних посібників Московського товариства сільського господарства. Крім того, наш земляк був одним із засновників Всеросійського фотографічного товариства (1928), а у 1936 році викладав на Центральних фотокурсах «Союзфото», коли цікавість до фотографії серед населення СРСР значно збільшилася. 

Але талант нашого земляка найбільше розкрився під час його роботи в Інституті гегографії Академії наук, у фотолабораторіях якого пропрацював 23 роки (1940 – 1963 рр.). Про нього, як про науковця та фотографа, а потім і завідуючого фотолабораторією цього інституту зустрічаємо згадки у спогадах колег, а його чудові ілюстрації прикрасили наукові роботи корифеїв тогочасної радянської науки академіків В. Обручева, О. Григор’єва та І. Герасимова. 

Захар Захарович Виноградов був постійним автором у таких відомих фахових виданнях як «Іскри» та «Фотограф». Його дослідження про зміну характеру фотонегативу демонструвалися ним у Російському  Фотографічному товаристві в Москві у 1925 р., також він був членом-експертом журі виставки «Х років Радянської фотографії».     

Наш земляк виявився одним з небагатьох фотографів-стереоскопістів, чиє ім’я зосталося в історії світового фотомистецтва. Його стереопари демонструвалися на фотовиставці «Віч-на-віч», яка проводилася у Мультимедіа Арт Музеї в 2013 році. Також, в 1999 році у Державному історичному музеї Російської федерації відбулася персональна виставка З.З. Виноградова, на якій був представлений його творчий доробок, а також було видано каталог «Зачарований мандрівник. Фотограф Захар Виноградов на шляхах Вітчизни» (1999) .

Мандрівний фотограф Захар Виноградов одного разу, коли вже був у досить поважному віці, надав молодим фотографам кілька нагальних порад, як же добитися того, щоб людині, яка дивиться на ваш знімок, захотілося сказати: «Як це гарно!». Найголовніші серед них:  

1. Перш за все треба полюбити природу; 

2. Ніколи не фотографуйте безцільно;

3. Завжди уважно вдивляйтеся в те, що вас навколо оточує.

Захара Захаровича Виноградова не стало 5 лютого 1963 року, але він встиг залишити у рідному місті пам'ять про себе. Так в  Охтирському міському краєзнавчому музеї зберігається значна колекція фотосвітлин нашого іменитого земляка, які він надіслав у дарунок охтирчанам. Світлини мають його особистий автограф та загальний підпис до колекції: «На добру пам'ять шановним землякам».  

У наступному році фотографу з Охтирки Захару Виноградову виповнюється 140 років від дня народження і, можливо, творчий доробок талановитого мандрівного фотографа знову побачать його земляки. 

Підготував науковий співробітник Охтирського міського краєзнавчого музею Юрій Берест