|
Всі ми, майже без винятку, маємо свій клаптик землі. Як правило, це - гарний, добротний український чорнозем. Хоч на хліб намазуй... Але в одного на садибі - як на розірваній вулиці, тільки бродячі пси розкошують, господарі спилися, а миші та пацюки, з'ївши останнє, розбрелися шукати кращої долі... А в тих, хто на діаметрально про тилежній осі ставлення до природних багатств і до себе, до людей, - банани у хаті плодоносять, а що вже стосується садка...
Он лимони навіть які товсті на городі розкошують гарячого вересня нинішньої благодатної осені! Щоправда, ота пізня засуха... Але у гарного господаря й вона багато нагло не відбере. Завітаємо на садибу Миколи Пилиповича Кияшка^що в Куземині? Потрапила до рук його імпровізована візитовка, тож... ...Лізе настирливо в гору діляночка землі, височенько прибився двоповерховий білокам'яний будиночок-палац, вимуруваний власноруч господарем. Навколо - не просто садок, - ботанічний сад. З трьох великих каструль, вкопаних на теплий сезон у землю, тягнуться просто в небо три помідорних дерева. Стане прохолодно - викопає їх хазяїн, внесе до хати, трохи підрізавши верхівки, аби влізли під навіть високу стелю... Набирає сили лаврове деревце. А недалечко - традиційно тонкокорі славнозвісні куземинські дорослі горіхи. Аж потріскують об асфальт альтанки: - Лусь-лусь! Ми - тут! Не забудь! Вже уповні вони достиглі й смачні тим особливим смаком, яким відрізняється усе, що хоча б межує з полтавською багатющою землею. Мікроскопічні школки для різного висадкового матеріалу, дослідні діляночки радують око до-глянутістю. Тільки з любов'ю можна витворяти отаке! Тільки в променях любові з людських очей - любові до живого - родять такі величезні лимони так далеко від рідних субтропіків! І так квітує троянда... А через дорогу навпроти садиби Кияшків - продовження ділянок та їх город. Тут бачимо дивну ожину: гігантські солодкі соковиті ягоди гронами ніжаться під останнім сонцем. Гігантська жовта малина вже зібрана, але незабаром знову можна буде поласувати. Трава, що у сорок разів солодша за цукор, трава, що набагато пахучіша за м'яту... Тут, здається, є все! Навіть фундук для порівняння росте поруч із ліщиною. Гібридні полуниці радують око незвичними розмірами, втішають «городську» зчерствілу на асфальті та у вихлопних автогазах душу дивним забутим смаком казки з дитинства... У кімнатах - розсадник бананів. Є дорослі, є паростки. Чи можна отримати справжнісінькі зв'язки бананів в українській, далеко несубтропічній, хаті? Микола Пилипович впевнено каже: - Можна! У мене ж виростають... Спробуєте? А. СТРЄЛЬНІКОВА. |
Розділи 
�����������