Майже щороку під час Новорічних свят МНС-ники виїжджають на по­жежі, де святкування закінчується бідою. Горілка є передумовою нед­балого поводження з вогнем, різно­манітних порушень правил пожежної безпеки.

Дехто помилково вважає, що пожежі виникають лише в чужих оселях. На жаль, це не так. Доки люди будуть не­хтувати" правилами пожежної безпеки, трапля­тимуться біди, пов'язані з вогнем.

31 грудня 2010 року о 20 г. 55 хв. на пункт зв'язку 14-ої самостійної державної пожежної частини по охороні м. Охтирка надійшов виклик про пожежу в приватній оселі за адресою: Охтирський район, с. В'язове, вул. Першотравнева.

Власницею оселі, де розгулявся вогонь, була громадянка К. Оксана Костянтинівна, 1942 ро­ку народження. Оксана Костянтинівна - жінка-пенсюнер, яка раніше працювала дояркою в місцевому колгоспі. Останній час громадянка К. зловживала алкогольними напоями. Але з сусідами жила мирно.

Будинок у неї дерев'яний, покрівля із шиферу, опалення пічне. Електрика була відрізана уже декілька років за несплату. Оселя захаращена склянками з під горілки та пакетами з під міцно­го вина. Господиня тривалий час не прибирала­ся.

Святкувати прихід Нового року Оксана Кос­тянтинівна почала заздалегідь. Вже близько 17-ої години односельці бачили її на підпитку.

Продовжувати свято жінка вирішила вдома. Окрім неї та горілки більш нікого й нічого для зустрічі свята Оксані Костянтинівні не було потрібно.

Якщо б кошти, які отримувала пенсіонерка, йшли не на оковиту, а на ремонт пічного опален­ня, несправність якого і викликала загоряння, господарка зустріла б ще не один Новий рік. А так маємо спустілу оселю та для близьких гро­мадянки К. - велике горе.

В цей новорічний вечір Оксана Костянтинівна у нетверезому стані лягла спати. Неполагоджена піч продовжувала горіти. В місці перетину ди­моходом перекриття була шпарина, через яку вилетіла іскра і розпочалася пожежа.

Хатинка Оксани Костянтинівни знаходилася осторонь вулиці, у тупику. Лише коли у селі поча­ли пускати святкові феєрверки, сусідка виявила загоряння. Вона побачила дим, який йшов з під даху неблагополучної оселі.

На жаль, у селі В'язовому місцева пожежна охорона у занепаді. Хоча ще декілька років тому місцевий пожежний автомобіль виїжджав на виклики не тільки в своє село, а й на допомогу до поблизу розташованих населених пунктів. Те­пер на дверях пожежного депо висить бага­торічне павутиння. Тому перша допомога прий­шла з села Грунь, де місцеве керівництво збе­регло пожежний підрозділ у дієздатному стані.

Одночасно з Охтирки виїхало відділення на чолі з командиром відділення СДПЧ-14, сер­жантом служби цивільного захисту Олексієм. Вікторовичем Конвісаром.

Але для того, щоб добратися до В'язового, навіть з поблизу розташованого Груні потрібен

час. А вогонь не чекав. Від отруєння продуктами згорання господиня загинула. Пожежу вдалося загасити. Хоча значно постраждав дах, в цілому будівля була від вогню відбита. Та головна цінність - людське життя - врятовано не було.

Чому так сталося? Це питання потрібно зада­ти тим, хто повинен забезпечувати не тільки на­вчання населення правилам безпеки у В'язово­му, а й чергування пожежної (пристосованої для цілей пожежегасіння) техніки.

Подібні проблеми є й в інших населених пунк­тах нашого району. Лише згадані вище Грунь, а також Комиші й Високе, подбали про власну по­жежну безпеку. У них є боєздатні пожежні автівки і їм не потрібно чекати, доки з далеку бу­дуть їхати охтирські рятувальники.

В'язівчанам потрібно замислитися, чому місцеве керівництво нехтує їхньою безпекою і не мовчати, а піднімати наболілі питання. Бо з таким станом доріг та нашими кліматичними умовами не завжди можна добратися навіть із сусіднього села. Згадати хоча б минулий рік з півтораметровими сніговими заметами.

А. Молот