У перші роки після сумнозвісного більшовицького жовтневого перевороту Шевченківські дні в Україні відзначались як всенародні свята. У селах і містах відбувалися мітинги, літературно-музичні вечори, влаштовувались виставки. На це націлювала й постанова уряду України від 27 лютого 1919 року про святкування роковин з дня народження Т.Г.Шевченка. 1920 року Раднарком ухвалив постанову про роковини з дня смерті Кобзаря.

У той час виходило багато брошур і збірників про життя і творчість полум'яного Тараса. Одне з цих видань - "Збірник пам'яті Тараса Григоровича Шевченка", виданий товариством "Просвіта"  м.Охтирки у 1920 році до 59 - х роковин з дня смерті поета коштом охтирського споживчого товариства "Кооперація", - у мене в руках. Невеличка книжечка розміром 11х17 сантиметрів, видрукувана на цупкому обгортковому папері сірого кольору. На превеликий жаль, у ній не вказані вихідні дані, і можна лише здогадуватися, що тираж був надто обмежений - збірник видавався для потреб Охтирського повіту. Ця книга давно стала бібліографічною рідкістю.

На тридцять одній сторінці видання вміщено шість статей, вірші Олександра Олеся /"На нивах зелених, в долинах, на луках..."/, Людмили Волошки /"Шевченкові від жінки-українки"/, Миколи Вороного /"Привид"/. На останніх сторінках публікувалось послання Тараса Шевченка " І мертвим, і живим...".

Ініціатором видання збірника, його редактором і упорядником був літератор, педагог і агроном, людина енциклопедичних знань Матвій Лукич Довгополюк /1893 – 1944/, котрий пізніше очолив славнозвісне Охтирське дитяче містечко для безпритульних дітей.

У згаданому збірнику перу М.Довгополюка належать три статті /"Кайдани неволі", "Як шанують поетів", "Сторінка з історії українського письменства"/, підписані справжнім прізвищем і псевдонімами /Толь Хуртовина, М.Д./. Співавторами книги були вчитель із села Стара Іванівка Іван Задорожний /"Поет трудового люду"/, Іван Тиблевич
/"Т.Г.Шевченко, школа і його педагогічні погляди"/, дружина М.Довгополюка - учителька Ганна Михайлівна Грязнова /"Жінка в творах Т.Г.Шевченка"/, яка пізніше працювала завучем у дитячому містечку на Охтиргорі.
Охтирський збірник пам"яті Т.Г.Шевченка є ще одним доказом того, наскільки багаті джерела народної любові до Кобзаря.

М.Попільнюх,
член національної Спілки журналістів України,
краєзнавець