Реклама

влажн.:

давл.:


Главная
ТЕЧЕ РІЧКА НЕВЕЛИЧКА Печать
Автор Редактор   
15.01.2005 г.

Спекотного літа минулого 2002 року, я, на своєму вірному "коні" велосипеді, подолавши значну відстань, звернув з автошляху Харків-Суми на путівець, що вів до села з теплою назвою Сонячне. Заманулось мені тоді побачити десь перед Сонячним місце, де бере свій початок однойменна з нашим древнім містом річечка. Читав якось у статті  краєзнавця О.Галкіна, що місце витоку її всього лише на 17 см  перевищує те, де вона впадав у р. Ворсклу, а, отже, тече надто повільно, через що в сиву давнину тюрки нарекли її лінивою річкою, що їхньою мовою звучить Ахтиірк.

Поминувши село Веселий Гай і здолавши ще деякий шлях, почув я, як хлюпочеться маленьке диво – джерельце. Звірився з мапою. Так, це був початок нашої річечки Охтирки. Знаєте, я навіть розхвилювався, наче відкривав її вперше.

Звідси тепер починався мій зворотний шлях. Ось і село Кудряве, колишній відгодівельний радгосп та спиртовий завод, що тулились на лівому березі, а на правому - чепурненькі хатки села Веселий Гай. Там розкинувся чималенький ставок в буянні зелені дерев. А далі, на правому березі, - село з гордовитою назвою Високе. Далі русло перетинає маленьке село Вербове зі справді розлогими вербами над річкою та загатою. Зліва, вже майже за селом, поволі хлюпотить вибалочком ручай, прямуючи до заочеретяного русла р. Охтирки, яка вже зустрічає опір води в ставку, утвореного дамбою, що на Македонщині.

Зробивши зиґзаґ вліво-вправо від господарства "Ветеран-2", з узвишшя видніється в розлогій долині чудове місто. Майже відразу за дамбою, де починаються його перші забудови, русло річки, що немов знову набирає сили. Старожили пам'ятають, якою повноводною і глибокою була колись ця річка. Вода була чистою і прозорою, що можна було бачити її дно та яка водилася в ній риба. Розповідали, що в тій воді купалися малі й дорослі, і  чимало з них втопилося, потрапивши у чорторий неподалік мосту, що з'єднує дві частини вулиці Т.Шевченка.

Ті ж таки старожили розповідають, що була й купальня і, навіть, човнова станція, танцювальний майданчик, а нижче, на острівку, - кафе чи закусочна під химерною назвою "Поплавок“. Десь на місці, де тепер зупиняються приїзджі цирки "Шапіто", зоопарки та різні атракціони, містився літній кінотеатр, а поряд з ним - стрілецький тир. Всі названі вище споруди були невід,ємними атрибутами акуратного парку, що носив тоді назву "30 років комсомолу", через який пролягала центральна і бокові алеї, прикрашені невеликими фігурками піонерів та казкових персонажів. По війні в цьому парку влаштовувалися сільськогосподарські виставки, ярмарки і, як тепер, масові народні гуляння.
А річка поволі несла свої обмілілі води, пробиваючись річищем до Ворскли. Зробивши кілька закрутів, вона нарешті випросталася і, омивши території ВАТ "Нафтопроммаш", заводу "Продтовари" та комбінату хлібопродуктів, спрямувала своє русло до луків і, десь за Горобіївкою, у Ворсклу...

Отже, шановний читачу, ми - я велосипедом, а ти уявно - здолали 25 км, що становлять довжину нашої невеличкої річечки Охтирки, від якої походить і назва нашого міста. І Кинулося у вічі, що немає й половини того, що за переказами, було.

Нечистоти скидаються у річку з відстойників 2-ї Обласної психлікарні упродовж усіх років її функціонування. Численних відходів додав і спиртзавод. Весь отой небезпечний бруд разом з водою потрапляв у ставки: біля заводу, а з 1930 року і на Македонщині, акумулювався, утворюючи, насичений розчин, залягав на дно, а збуджений паводковими та дощовими водами, продовжував шлях руслом, що вже звивалося по місту, де той бруд доповнювали стоки з заводу "Сільмаш", міської лазні. В літні безвітряні години, особливо вечірні, ще років з десять тому в центрі міста стояло разюче зловоння, за що річка Охтирочка, як дехто її люб'язно називав, отримала нову назву – "Вонючка". Це вже згодом, завдяки "зеленим", упорядкували стоки. Але забруднення її триває. Пройдіться обома її берегами принаймні в межах міста і вам у вічі впаде печальна картина: в руслі і по його берегах валяються трупи домашніх тварин, гній, різне дрантя, банки і пляшки ПЕТ, автомобільні шини, шмаття заліза, паперові упаковки і папірці, бите скло. Окремо треба зазначити, що на дні річки повно  ламп денного світла, в яких використовувалася ртуть - найнебезпечніший елемент важких металів, що смертельно впливає на організм людей і тварин. А погляньте на асфальтовані наші вулиці, особливо в місцях паркування автомобілів - всюди жирні плями від мастил, солярки та бензину. І все це талими та дощовими водами змивається в нашу багатостраждальну річку Охтирку, в якій декотрі завзяті рибалки влітку і взимку ловлять рибу для продажу чи власного споживання. Можу тільки собі уявити, яка з тої риби юшка, коли вона плавала у воді, переповненій майже половиною різноманітних елементів таблиці Менделєєва. Звідси й різні хвороби.

Продовжує "хворіти" й наша річка. Давно вже назріла необхідність  її "лікувати" - старанно почистити її русло, принаймні хоча б у межах міста. Ще у 50-60-х роках минулого століття мешканці міста писали до ЦК КПУ скарги, домагаючись очищення річки. Якось отримали відповідь, що вже виготовлений проект для такої потрібної справи. Але, мабуть, щось там не спрацювало, певно не вистачило коштів. Тож і до цього часу платимо ми за порушення екології дорогою ціною.

Отже, назрів час сідати керівникам міста і району за стіл переговорів і вирішувати питання виготовлення нового проекту очищення р. Охтирки. Тим паче колишні військові спеціалісти підказують, що в нашому місті дислокується інженерно-саперна бригада, у якої є сучасна унікальна техніка, з допомогою якої за короткий термін можна почистити нашу нещасну річку. Адже ми собі не вороги і повинні жити в гармонії з природою. А якщо сидітимемо, склавши руки, і чекатимемо слушного часу, як уже піввіку чекали, прийдешні покоління нас не зрозуміють.

М. ДІБРОВА

 

Реклама