1 листопада 1766 року в Охтирку було вперше завезено картоплю з інструкцією по її розведенню. Було висаджено 150 картоплин.

Охтирка, як і всі міста Слобожанщини, мала хаотичну забудову. Ядро міста складала фортеця, яка займала домінуюче в стратегічному відношенні місце. А від фортеці розбігалися, вписуючись в рельєф місцевості, криві вулички з будовами, розміщеними довільно, без певного регулярного порядку. У 1732 році в Охтирці жило - 4684 чол. Вони поділялися за соціальним станом таким чином: полкова старшина з дітьми і робітниками - 84 чол.; рядових козаків -1251; підпомошників - 2827; робітників у козаків - 94; робітників на подвір'ях - 232; шинкарів з дітьми - 8; підданих з дітьми, робітниками, священників -132; вчителів - 4; у шпиталях -4; на тютюновій мануфактурі -43, До того ж в місті було -1286 дворів; 4 школи та 9 учнів; два щотижневих торги; 15 шинків; 11 лавок.

У цьому році в Охтирському слобідському козацькому полку було 13 міст і містечок, 63 села і слободи, 22 хутори і слобідки.

Козаки полку брали участь в селянській війні під проводом Степана Разіна (1667-1671 рр.), у війні проти Туреччини під час Чигиринських походів (1677-1678 рр.), в Азовських походах (1695-1696 рр.), у Північній війні (1700-1721 рр.), російсько-турецькій війні (1735-1739 рр.), Семилітній війні (1756-1763 рр.).

16 грудня 1763 року з царського двору надійшов указ про розформування слобідських козачих полків. Цим самим було ліквідовано козацьке самоуправління на Слобідській Україні. Місто стало центром Охтирської провінції, а потім однойменного повіту. Відбулися зміни і у воєнному формуванні. Місцевий козацький полк було реорганізовано у регулярний гусарський полк. Відтоді Охтирка втратила усі привілеї полкового міста. На штандарті гусарського полку був зображений герб Охтирки. На блакитному кольорі було зображено хрест, на який падає проміння сонця. Хрест свідчить про перетин 4-х торгових шляхів, що проходили по Охтирській землі та про велику кількість церков.

Охтирський гусарський полк був одним з кращих в російській кавалерії, вкрив свої знамена славою під час Вітчизняної війни 1812 року. Його воїни героїчно воювали з наполеонівськими загарбниками під Смоленськом, Бородіно, Вязьмою.

Свідченням героїзму і слави гусарського полку були його численні нагороди. Серед них 19 срібних труб з написом: "Ахтырському полку за отли-чие при поражений и изгнании неприятеля из пределов России 1812 г.".

У 1813 році охтирці брали участь у блокаді Голгау, в битві під Баутценом і на річці Карбах. Тоді ж полк був нагороджений знаками на ківера з написом "За отличие августа 14 дня 1813 года". 5 жовтня охтирці брали участь в Лейпцігській битві. Командував полком Д.В.Васильчиков.

20 грудня 1813 року охтирські гусари вступили в межі Франції і під командуванням Д.В. Давидова з боями під Бриєном. Монмиралем дійшли до Парижа. Третьою бойовою нагородою Охтирського полку були Георгіївські штандарти з написом: "В воздаяние отличного мужества і храбрости, оказанных в благополучно оконченную кампанию 1814 г.".

В квітні 1815 року охтирцям знову судилося побувати у Франції, куди вони прибули в складі армії генерал-фельдмаршала М.Б.Барклая-де-Толлі. На цей раз вони були учасниками знаменитого огляду 29 серпня при Вертю і відкривали парад союзницьких військ.

Після 12 років мирного життя Охтирський полк брав участь в російсько-турецькій війні 1828-1829 рр. За подвиги в цій війні гусарському полку була вручена Георгіївська труба.

Історія полку тісно пов'язана з іменами Рум'янцева, Суворова, Кутузова, Дениса Давидова, Артамона Муравйова, Брусілова. В ньому служили поет М.Ю.Лермонтов, композитор О.О.Аляб'єв.

Славні сторінки в свою історію вписав Охтирський 12 гусарський полк в 1812-1815 роках, у першій світовій війні.

У 1914-1917 роки завершальним акордом мужності і героїзму охтирчан - гусар була кінна атака 29 серпня 1914 року біля Демні, якою вони врятували 48 піхотну дивізію генерала Корнілова.

Розформований Охтирський гусарський полк у час жовтневого перевороту 1917 року.

З кожним роком кордони міста розширювалися. До міста були включені Русинська слобода і Мошенський хутір. Територіально місто розвивалося, в основному, в північному напрямку по перешийку між озерами Білим і Чиколовим, а також навколо фортеці. За кількістю населення у XVIII ст. Охтирка, після Харкова, була першим містом в губернії.

За переписом 1773 року тут мешкало 11015 чоловік, з них 281 займався ремеслом. Вже з XVII ст. широкого розвитку набули бджільництво, млинарство, ткацтво, бондарство, шевство.

21 вересня 1781 р. Катерина І затвердила герб міста: "Віз голубому поле золотой кресть сь сіяніем сверху изображающій знаменитость сего города по великому числу приходящихь богомольцевь".

У 1786 році був розроблений перший генеральний план міста. За цим планом старі будівлі в середині фортеці зносилися і вперше почали проектувати вулиці. В центрі намічалося будівництво "присутственных мест", торгових рядів, "гостинного двору", а також будинку городничого та приміщення поліції.

Ще зберігався земляний вал фортеці. Він проходив між нинішніми вулицями Жовтневою та Гончаренка і по вул. генерала Батюка. На півночі природним захистом фортеці була р.Охтирка.

В правобережній частині за межами фортеці проектувалося створення ще одного центру (теперішня пл. Леніна). Від площ радіусами розходилися основні магістралі, які з'єднувалися кільцевими вулицями. Від старого центру - Соборної (Жовтневої) площі віялом розходилися вулиці: Островського - на схід; Пушкіна - на південь; Першотравнева - в південно-західному напрямку; Жовтнева - на північ. Крім того через теперішню вантажну прохідну АТ "Нафтопроммаш" проходила вулиця на паровий млин.

Від створюваного центру в правобережній частині міста (площа Леніна) починається пряма, як стріла вул. Леніна (колишня Харківська), яку спроектував уродженець Охтирки, харківський губернський архітектор П.Ярославський. Вулиця веде на схід. На північ зорієнтована вулиця Фрунзе (Сумська), на захід -Київська. Такої системи планування немає в жодного міста Сумської області. Кільцева система вулиць найбільш помітна в центрі -вул. Батюка (Студентська) огинає площі, з'єднуючи радіальні вулиці в східній частині міста, а вул. Гончаренка -в західній. В той час вона продовжувалася до Соборної площі через нинішню прохідну АТ "Нафтопроммаш". Крім того, вул. Грабовського (Нижньо-Котелевська) продовжувалася до р.Охтирки, повз теперішній базар, хлібний магазин та Будинку офіцерів. Закінчувалася ця вулиця провулком Блюхера, якого вже немає. Місто займало 643 десятини землі, 2050 сажень.

Н.Капюжна, Є.Мегера (далі буде)

Комментарии (0)