Водії численних легкових та вантажних автомобілів, які не зменшуючи швидкості пролітають сьогодні повз цей найчарівніший куточок Охтирської землі, і не підозрюють, що їх предки на початку минулого століття, проїжджаючи тут кіньми чи йдучи пішки, могли побачити щось цікаве. Кожен з них звертав увагу на придорожній пам'ятник, що височів край дороги, яка вела з Охтирки на Лебедин. Ніхто сьогодні й не пам'ятає - хто саме і коли встановив його на узбіччі, якраз біля дороги, що веде на Табірну гору, де не так давно розміщувались піонерські табори "Космос", "Восход", "Гренада" та піонерський табір Охтирської школи-інтернату.

Автору цих рядків свого часу довелося багато років підряд працювати піонерво-жатим та вихователем в цих таборах, саме тут мені і довелося почути розповідь про таємничий пам'ятник, який з'явився в цьому місці через кілька років після закінчення громадянськой війни.

Трапилося це за кілька зоків до 1917... Розвиток промисловості та сільського господарства, які на той час оозвивалися швидкими темпами, сприяли появі в Російській державі значної кількості заможних людей. Цього не могли не помітити люди, які обрали своєю професією злодійське ремесло. Як гриби після дощу, то тут то там, по всій території тодішньої Російської імперії, організовувались різноманітні групи злочинців, які в народі називались бандами. Діяли вони в містах і селах, наводячи жах на місцевих жителів. Деякі банди місцем свого перебування обирали ліси навколо Охтирки, нападаючи на перехожих та власніків кінного транспорту. Поліція збилася з ніг, розшукуючи злочинців, та в більшості випадків напасти на їх сліди їм не вдавалося, а якщо і вдавалося, вчасно по-переджені, вони швидко міняли місце перебування. Одна з таких групи, яка спеціалізувалась на виготовленні фальшивих грошей, потрапила в поле зору поліції і залишила попереднє місце перебування. Злочинці вирішили побудувати собі нове сховище на Табірній горі, яку вони облюбували собі заздалегідь. На жаль, достеменно не відомо, як будувалось приміщення на глибині кількох метрів, але якщо судити, що там вільно розмістилося обладнання для друковання фальшивих грошей та місце проживання фальшивомонетників, то приміщення було досить просторим. Про будівництво в навколишніх селах ніхто не здогадувався, всі роботи проводились виключно вночі, землю ж з підземелля виносили далеко.

Кілька років безперешкодно працювала в підземеллі на Табірній горі група фальшивомонетників, наводняючи Охтирку і навколишні міста фальшивими грошима. Місто і його околиці кишіли переодягненими шпигунами, та підпільна друкарня продовжувала працювати. Занепокоєне станом справ в нашому місті, начальство направило в Охтирку групу досвідчених поліцейських, за голови фальшивомонетників було призначено велику винагороду.

Однієї ночі поліцейським поталанило - місцезнаходження групи нарешті стало відомим. Кілька десятків озброєних поліцейських оточили місце, де було старанно замасковано ляду, що закривала вхід до печери. Ось уже кілька з них увірвалися до підземного ходу і намагаються відкрити важкі дубові двері, обковані залізом. Кілька фальшивомонетників, поспіхом зібравши видрукувані гроші та коштовності, покинули підземелля одним з підземних ходів. Один з фальшивомонетників залишився в приміщенні добровільно... Зірвавши двері, поліцейські увірвались до підземелля, в світлі смолоскипів кілька з них кинулись до сміливця в надії скрутити йому руки, та тої миті пролунав вибух останьої гранати, який і поставив крапку в цій історії. Кілька фальшивомонетників одним з підземних ходів вийшли далеко за межами Табірної гори і розчинились в темряві ночі...

Минуло кілька років, революція 1917 року і Громадянська війна... Історія з фальшивомонетниками спочатку відійшла на задній план, а невдовзі зовсім забулась. Та як виявилось не надовго - через кілька років неподалік від місця загибелі одного з фальшивомонетників невідомий, добре вдягнений чоловік щось шукав в лісі, розмовляв з місцевими жителями. Невдовзі після цього якісь люди встановили край дороги привезений здалеку красивий мармуровий пам'ятник, увінчаний хрестом. Простояв він на цьому місці кілька років і ніхто й не здогадувався про його походження. Згодом, вже при радянської владі, в поліцейських архівах, очевидно було виявлено матеріали справи фальшиво-монетніків і хтось здогадався, що ця історія якимось чином може бути пов'язана з цим пам'ятником. Міська влада вирішила демонтувати пам'ятник, що незабаром і було зроблено.

Ось така історія трапилася колись неподалік від нашого міста, якщо вірити цій легенді. Цілком ймовірно, що колись в поліцейських архівах будуть знайдені матеріали, що проллють світло на історію, яку я вам розповів. Але то вже буде інший екскурс в минуле Охтирщини...

Комментарии (0)