Із 1835 р. Охтирка стає повітовим містечком Харківської губернії, і вже через рік починається будівництво повітової лікарні, яка згодом стає окружною. У 1844 р. будівництво завершилося (тепер - це будівля хірургічного і ортопедичного відділень).

У 1845 р. в статистичному звіті були дані про роботу медзакладу. Там вказувалося, що 113918 жителів повіту обслуговувала 1 окружна лікарня, 3 лікарі державної служби, 2 вільновизначених, повітова бабка-повитуха. Акушерів не значилося.

Жителі Охтирки дуже часто потерпали від заразних (інфекційних) хвороб. Особливо багато померло людей від холери у 1830 та 1848 рр. На бюджеті міста утримувалися лікарня на 60 ліжок і богодільня.

Наприкінці 1864 р. в Охтирці почала діяти повітова Земська Управа, яка займалася і питаннями медицини. У лікарні було 4 дільничних лікарі. Земським лікарем значився Станкевич, доглядачем - Антоновський, попечителем - Г.А.Соловйов. Утримання і лікування одного хворого становило 0,61 коп. на добу, а поховання померлого - 2 руб. 85 коп.

У 1868 р. було завершене будівництво лазні і пральні.

Із 1874 р. при лікарні, окрім лікаря, доглядача і попечителя, вже вводилися посади - письмоводителя, гезе-ля (керуючий аптекою), священика з причтом, 2-х фельдшерів, 5-х служителів та 4-х служниць, 2-х праль, кухарки. В лікарні були чоловіче і жіноче відділення, прийомна, приміщення для арештантів, психічнохворих, аптека, лабораторія, кухня.

Попечитель лікарні, купець Федір Пилипович Вейсе пожертвував на потреби лікарні 400 руб.

У 1876 р. навколо лікарні було збудовано огорожу, а у 1881 р. попечителем лікарні Федором Федоровичем Вейсе (сином Федора Пилиповича) при Охтирській повітовій лікарні був посаджений фруктовий сад. При лікарні був город.

У 70-х - 90-х рр. XIX ст. земськими лікарями працювали: Воюцький А.С., Іноземцев П.Є., Сукачов В.В., Траєцький І.Р., Філіпченко А.А., Шадров М.О., Рудинський Я.М., Ососков М.А.

Земською Управою виділялися кошти на платню медичному та обслуговуючому персоналу, на придбання медикаментів і медматеріалу, господарчих речей, продуктів, на освітлення і опалення приміщень, на утримання коня. Медичному персоналу, окрім жалування, окремо ще виділялися кошти на оплату квартири. На поховання померлих - 79 руб. 95 коп. на рік.

У 1879 р. в місті спалахну-ла епідемія дифтерії, внаслідок якої померло 487 чол. У вересні 1882 р. -епідемія тифу. У зв'язку з цим в Охтирській міській Управі відбулася термінова нарада, на якій обговорювалися такі питання:

1. Лікування хворих і дезинфекцію проводити безкоштовно.
2. Витрати на лікування і дезинфекції бере на себе місто.
3. Збільшити кількість безкоштовних ліжок у лікарні.
4. Запросити окремого фельдшера для дезинфекції приміщень. У цьому ж році було відкрито санпропускник.

Із захворювань на першому місці були венеричні та інфекційні хвороби. У дуже незадовільному стані перебувало віспощеплення. Але вже у 1886-87 рр. становище змінюється. Населення з більшою довірою почало ставитись до щеплень. Вартість одного щеплення становила 17 коп. І здійснювалося детритом (спеціальна вакцина) з місцевого телятника, влаштованого при Охтирській лікарні. Виготовлення детриту обійшлося земству у 80 коп.

Велику допомогу населенню надавала Охтирська земська амбулаторія, яка розміщувалася у найманому приміщенні, оскільки власного не мала. Медінструменти та ліки були у недостатній кількості.

У місті, при Покровському соборі існувала богодільня для престарілих і калік, яка у 1890 р. була приписана до Охтирської повітової лікарні. Богодільня мала свій капітал, їй присвоїли звання Земської і відділення братів К.П. та Ф.П. Вейсе, які нею опікувалися. Була обрана комісія, яка працювала над розробкою статуту цього закладу та над проектом побудови більшого приміщення на 25 місць біля лікарні. До комісії входили - Г.Є.Бразоль, Ф.П. Вейсе, 3.1. Виноградов, М.В.Бакевич.

12 жовтня 1890 р. Федір Пилипович Вейсе звернувся до повітових Земських зборів з проханням про перейменування богодільні на "Карлівську", згідно побажання свого покійного брата Карла Пилиповича Вейсе, яке він висловив у своєму духовному заповіті, оскільки він зробив великий внесок для утримання цього закладу.

У звіті лікарні за 1890 р. зазначалося, що найбільше людей хворіло в періоди: листопад-лютий, а найменше: червень-вересень. Все більше зверталося хворих за допомогою до лікарні, оскільки народ починав довіряти лікарям. Найбільше захворювань було інфекційних та хірургічних, а найбільшу смертність зафіксовано серед хворих туберкульозом. Постановою Земських зборів було виділено 20 безкоштовних ліжок. Взагалі безкоштовно лікувалися лише хворі сифілісом. Всім хворим, у яких не було коштів, ліки відпускалися безплатно із аптеки лікарні. Були також приватні аптеки.

У 1894 р., на честь 50-ти річчя роботи лікарні, було відкрито лікарняну бібліотеку. Земством виділялися кошти на придбання книг, медичної літератури: газет, журналів, брошур, а також губернської газети "Харьковские Ведомости".

У 1895 р. земські лікарі подали прохання Земській Управі на придбання протидифтерійної сиворотки.

Кожного року створювалася ревізійна комісія, яка перевіряла стан медичного закладу. При перевірці лікарні й богодільні була зафіксована зразкова чистота і порядок. Велику подяку за це комісія висловила попечителю лікарні Ф.П.Вейсе. На кожному кроці відчувалися його турбота і пожертви. Комісія запропонувала Земським зборам висловити подяку Ф.П. Вейсе і встановити його портрет у лікарні навічно.

За даними 1898 р. в повіті було 22 самостійних фельдшерських пункти. У повіті працювало: 7 земських лікарів, 4 акушерки, 22 фельдшери, 7 повитух. З населення бралася плата за амбулаторний прийом ліків, лікарняне ліжко. Було введено місцевий податок на утримання медичного персоналу.

У 1902 р. Земською Управою були виділені кошти на придбання пральної машини "Ніагара" - "...изь красной меди, внутри вьілуженной, способной стирать вь одинь пріемь до 40 штукь белья вь чась".

У 1903-1904 рр. в Охтирському повіті проживало 172675 осіб, їх обслуговувало -10 лікарів.

Стаціонарних хворих у лікарні щодня було в середньому 30-35 чоловік. Кожний хворий знаходився в лікарні, в середньому, 19'днів. Найбільше було хірургічних хворих. Добовий раціон одного стаціонарного хворого складався: хліб житній -2 фунти, яловичина -1 фунт, каша гречана - 1 фунт, зелень з травня по жовтень - 100 г, масло вершкове - 6 золотників, курка -1/4, молоко - 4 фунти, хліб білий - 1 фунт, а також крупи - пшоно, манка, вівсянка, вермішель. До цього слід додати овочі - картопля, капуста, буряки, морква. Як бачимо, харчуванню хворих приділялася належна увага.

У 1904 р. в Охтирку приїжджав видатний хірург (згодом професор медицини) Сергій Романович Миротворцев. Закінчивши Охтирську чоловічу гімназію, він вступив і успішно закінчив медич ний факультет Харківського університету, а згодом -Військово-Медичну Академію в Петербурзі. Проведена ним унікальна операція "кесарів розтин" була першою в Охтирській повітовій лікарні.

У цьому ж році в повітовій лікарні було проведено 46 хірургічних операцій.

Земська Управа займалася закупівлею медикаментів і медичного інструментарію за списками, які складали лікарі. А з 1905 р. цим почала займатися сама лікарня, запросивши спеціального провізора з жалуванням 1500 руб. на рік. Особлива увага приділялася огляду і щепленню учнів шкіл.

(Продовження буде)

Н. Калюжна, директор Охтирського міського краєзнавчого музею