Так, святилище Східного укріплення знаходилось поблизу східного валу і займало територію приблизно 260 м за-вдовшки і 40 м завширшки. Але були вони й круглої форми. Культові залишки зосереджені біля численних глиняних жертвенників і пов'язаних з ними ям, заповнених залишками жертвоприношень та різними ритуальним предметами.

Розміри більшості жертвенників невеликі і подібні по влаштуванню. Вони виготовлялись з глини і випалювались на земляних основах або й на землі. В плані вони круглі, діаметром 40-50 см. Верх їх горизонтальний, добре пригладжений і помазаний крейдою. Інколи зустрічаються й конусовидні. Ями біля них перекривалися плитами або деревом. Посередині були отвори, певно, для приношення жертви.

Про пантеон місцевих божеств і характер здійснюваних обрядів можна судити за різними виробами, перш за все за виразними глиняними скульптурками, які поділяються на антропоморфні, зооморфні, орнитоморфні, зображення фантастичних істот, зображення різних культових предметів. В свою чергу група антропоморфних статуеток поділяється на три відділи з відповідними типами і варіантами: чоловічі фігури і їх частини, жіночі фігури і їх частини, і такі зображення, що не мають явно виражених ознак статі. Основні образи і образотворчі прийоми без сумніву походять від давніх традицій, які з'явилися у землеробських племен півдня Східної Європи і ще в епоху міді і бронзи, віднайшли яскраве вираження у пластиці трипільською культури.

Дослідження скульптур Більського городища - Гелона показують, що у лісостепових землеробських племен Східної Європи в ранньому залізному віці склався своєрідний пантеон божеств і пов'язаний з ними комплекс культових обрядів, покликаних, за уявою місцевого населення, сприяти перш за все збереженню і продовженню життя у всіх його формах та розвитку основних галузей господарства - землеробству і скотарству.

Цікавими нам видаються і поховальні пам'ятки скіфського часу в басейні Ворскли і, зокрема, на Більському городищі. Вони становлять окремі групи, розміщені недалеко від поселень. Наприклад, поблизу Більського городища відомо три такі групи: в урочищах Скоробор, Осняги і Саранчове поле. Найцікавішою є група курганів в урочищі Скоробор. Тут налічується 40 курганів, розміщених паралельними рядами по вісім насипів у кожному. Ряди тягнуться з північного сходу на південний захід. А, наприклад, поблизу Кириківки вони тягнуться з заходу на схід. В третьому місці (біля села Глинища) вони розташовані у вигляді кола великого діаметра. Причини різниці таких поховань невідомі. За будовою поховальні споруди в курганах Поворскля, в т.ч. й на Більському городищі, можна поділити на два типи: грунтові ями без ознак дерев'яних конструкцій і з дерев'яними конструкціями. Серед останніх існують такі підтипи: ями з дерев'яним накатом, ями з дерев'яним облицюванням стінок, ями з стовпами для підтримки накату і ями з дромосом та дерев'яними стінками. Всі вони прямокутної форми із заокругленими кутами. Орієнтація їх, як і курганних рядів, різна: захід - схід (дуже рідко), південь - північ і найчастіше південний схід - південний захід.

Основним обрядом поховання у ворсклинських курганах з різними типами могильних споруд є трупопокпадання. Погана збереженість кістяків та порушення їх при пограбуваннях не завжди дозволяють встановити положення та орієнтацію небіжчиків. На підставі тих небагатьох даних, що є, можна відзначити, що більшість кістяків лежали на спині головою на південний схід. Поховання в курганах в більшості одиночні, рідше -парні і ще рідше - колективні.

Основна маса поховань супроводжувалась небагатим інвентарем: горщики, черпаки, наконечники стріл (навіть в жіночих похованнях), упряж і т.п. В курганах, що належали вождям чи родоплемінній знаті знайдені ті ж предмети, але в більшій кількості. Окрім простого інвентаря в таких курганах знаходили й речі, прикрашені золотом, і навіть золоті. Невід'ємною частиною поховань на Ворсклі, за винятком Мачуського могильника, є м'ясо тварин, яке лежало біля ніг небіжчика або в одному "з кутків ями.

В ритуалах поховання рідко, але все-таки мав місце звичай посипати дно ями вапном або золою. В окремих випадках на дні ями виявлено залишки кострищ, вугілля. Такі залишки знайдені й у насипах курганів - сліди поховальної тризни.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що басейн річки Ворскли в її Лісостеповому Лівобережжі є одним з важливих місць зосередження численних і різноманітних за своїм складом пам'яток скіфського часу. Вивчення цих пам'яток підтверджує правильність виділення, поряд з іншими локальними культурними групами, пам'яток скіфського часу також і ворсклинської групи. Наш земляк М.Я.Рудинський ще в 1928 році висловив припущення, що появу культури скіфського часу в басейні річки Ворскли слід пояснювати як наслідок переміщення сюди частини населення з області дніпровського Правобережжя,"хоч час гаданого переселення залишався нез'ясованим. Відкриття пам'яток бондарихівської культури на Сіверсько-му Дінці, Осколі і Ворсклі дало переконливі дані на користь того, що культура населення, яке мешкало у скіфський час у басейні річки Ворскли, не має прямої основи у культурі місцевих племен пізнього бронзового віку, що джерела її дійсно повинні знаходитися на заході, у Правобережжі. Коли ж в долині Ворскли було виявлено пам'ятки чорноліської культури, стало очевидним, що переселення з Лівобережжя відбулось у VIII або в першій половині VII століття до н.е. Як показали дослідження, за своєю культурою населення Ворскли протягом перших століть скіфського часу майже нічим не відрізняється від племен, які жили на дніпровському Правобережжі. Таким чином, можна твердити, що в басейні Дніпра виникла розвинена цивілізація на основі автохтонного населення, яке мешкало ще до появи тут скіфів, які заснували тут Більське городище - Гелон, що було крупним культурним і релігійним центром скіфської епохи. Геродот писав про розташовані тут храми і жертвенники, а та-кож про те, що кожні три роки в місті Гелоні влаштовувались урочистості на честь бога Діоніса. Словом життя в Гелоні вирувало ритмічно і потужно, аж поки сюди не вторглися у III столітті до н.е. сарматські племена.

На закінчення необхідно зазначити, що Більське городище, згадане в історях античних вчених, стало своєрідним еталоном пам'яток, без врахування матеріалів якого неможливло з достатньою повнотою зрозуміти не лише життя древнього населення в басейні Ворскли, а й вирішити багато питань, які стосуються господарства, побуту, соціальних відносин, релігійних вірувань і культури населення всього півдня Західної Європи. Тому більшість досліджень про землеробство, скотарство, домашніх промислів і ремесел Скіфії написані головним чином на матеріалах Більського городища, в усякому разі, не без врахування цих матеріалів. Тож, в міру введення в науковий оборот нових знахідок, значення Більського городища як еталонної пам'ятки зростає і буде зростати. Недаремно ж в травні 1996 року в Полтаві скликалася міжнародна конференція під егідою ЮНЕСКО, а перед цим Полтавський центр охорони й досліджень археологічних пам'яток звернувся до Кабінету Міністрів з пропозицією створити на базі Більського городища історико-культур-ний археологічий заповідник спочатку національного, а потім і міжнародного значення. Світові наукові кола цю ідею підтримують.

Комментарии (0)