Для Східного укріплення дуже нехарактерні звичайні для Західного укріплення черпаки з висовими ручками, які на Східному заміняють більш прості кухлі і кубки. Серед місцевої кераміки Східного городища зовсім немає типових для Західного мисок, орнаментованих виступами, гусеничками, валиками, насічками, проколами, наколами з "горошиною", різним орнаментом. В усіх шарах Східного укріплення зустрічаються прості миски з рівними чи трохи загнутими всередину бортиками. На відміну від Західного городища, де зустрічаються кришки на посуд з отвором посередині, в Східному такі ж кришки з ручками. Відрізняються також форми світильників, набори культової кераміки та інші глиняні вироби.

Різниться не лише ліпна кераміка, а й інші знахідки матеріальної культури. Якщо у Західного городища багато зольників, то у Східному їх зовсім мало. Різняться також і помешкання. Так, на Західному укріпленні вони мали вигляд великих землянок зі стовпами уздовж стін, які притримували облицювання. Стояли стовпи і в середній частині землянок, на які спирались двосхилі перекриття, уздовж стін прилаштувались нари. На Східному ж основним типом помешкання були наземні споруди з колод, а іноді простежуються залишки легких будівель каркасного типу Землянки тут зустрічаються рідко, і то вони використовувались як господарчі приміщення з глинобитними печами. Розміри їх були невеликі і використовувались, певно, для випікання хліба, а також для зажарювання м'яса без посудин. На Східному городищі вгадуються невеликі хліви для утримання молодняку: телят, овець тощо. Віднайдені також залишки святилищ з великим числом жертвоприношень, які складалися особливим чином. Знайдені антропоморфні, зооморфні і орнито-морфні статуетки.

Куземинське городище відрізнялось від Західного і Східного укріплень. Воно виконувало особливу роль: захищало пристань і склади на березі Ворскли. Тому тут немає звичайного культурного шару з побутовими і господарчими залишками, але віднайдено склад античних амфор IV століття до н.е., в т.ч. і амфори з рюмкоподібною ніжкою, які явно відрізняються від згаданих вище. Куземинське городище слугувало за річний порт Великого Більського укріплення. Саме городище розташоване на схилі першої надзаплавної тераси і має вихід до річки Ворскли. Оборонні споруди приєднані до валу уже існуючого Великого городища. Вал зі Східного боку в межах сучасного села Куземин і на північному заході біля колишнього цегляного заводу дуже зруйнований. Загальна протяжність валів складає 898 м. Розкопки оборонних споруд тут ще не проводились, а розвідка і шурфування внутрішньої території виявили значний культурний шар, в якому зустрічаються фрагменти місцевої ліпної кераміки скіфської епохи не давніше \/-І\/ століть до н.е. Віднайдені тут також уламки амфор невідомих центрів V-IV століть до н.е., та амфори IV століття до н.е. з рюмковидними ніжками.

Розріз рову і залишків валу біля цегельного заводу в Куземині подає цікаву стратиграфію заповнення рову, який мав розміри: у верхній частині -ширину близько 6,5 м, а дно -2,5 м, глибину від підошви валу 9,5 м. Поступово він заповнювався наносним грунтом (зсуви, вітряна і дощова ерозія). З розвідок видно, що рів кілька разів чистили, аби зберегти попередній профіль, але жодного разу не досягали первинної глибини. У валові помітні рештки трьох будівельних періодів, у першому з яких немає ніяких культурних залишків, а в другому, пізнішому, знайдено шматочки вугілля (древесного) та два фрагменти глиняного горщика VI століття до н.е. Це говорить про те, що Куземинське городище було заселено пізніше Західного і Східного укріплень.

Серед знахідок на Великому Більському городищі багато віднайдено таких, що розповідають про господарську діяльність як всього Лісостепового Дніпровського Лівобережжя, так і мешканців Більського городища та пов'язаних з ним неукріплених селищ.

Найдавнішими галузями господарства були землеробство і скотарство. Лісостепові поселення скіфської епохи розташовані в зоні помірного зволоження, де лісові масиви слугували добрим природним захистом від суховіїв. Залишки великих лісів з переважанням дібров збереглися і в наші дні в басейні річки Ворскли на її високому правому березі. Земля тут відзначається високою родючістю. Тож і не дивно, що землеробством тут почали займатися ще в кам'яному віці.

В одній з легенд про походження скіфів Геродот розповідає про золоті вироби, які начебто впали з неба. Це рало, Ярмо, сокира і чаша. Перші два предмети безпосередньо пов'язані з землеробством. Сокира теж була важливим знаряддям праці, яка застосовувалася для звільнення від лісу та чагарників майбутніх ділянок для вирощування потрібних для виживання культур. Невипадково у цьому комплексі була і священна чаша - одним з атрибутів Скіфії, які шанували богиню домашнього вогнища Гестію-Табіті. Але яка б не була символіка в цих небесних дарах, ясно одне, легенда виникла в середовищі племен, в яких землеробство було найважливішою галуззю господарства.

Основними зерновими культурами, які вирощувались на Більському городищі у VII—III століттях до н.е. були плівчата пшениця (полба-двозернянка), плівчатий багаторядний ячмінь і просо. Найбільш поширеною рослиною була плівчата пшениця, з якої виготовлялись каші і перепічки. Але (за Геродотом) вона вирощувалась здебільшого для продажу.

Окрім землеробства, скіфи займались і садівництвом. Про це писав і Геродот. На Більському городищі сліди садівництва зафіксовані у вигляді зернят з яблук, що відбились на кераміці. Знайдено тут і сушильні печі. Займались скіфи й збиранням горіхів та жолудів, залишки яких віднайдені під час розкопок.

Як свідчать знахідки на Більському городищі, урожай зернових культур та заготівля сіна провадилась залізними серпами. Тут їх знайдено близько тридцяти. Використовувались і коси-горбуші. А ось знаряддя для обмолочування снопів на Більському городищі не знайдено. Вчені припускають, що для цього використовувались дещо вигнуті дерев'яні вибивалки або по розстелених снопах проганяли волів.

Зерно зберігали в ямах або великих глиняних судинах заввишки 70-80 см. Іноді для цього використовувались античні амфори. Засипали лиш сухим.

Муку отримували розтиранням зерна на кам'яних зернотерках. Як зазначає дослідник Кисельов, для отримання 10-12 кг муки потрібно було затратити 12 годин. Тож, щоб спекти хліба на 8-12 чоловік, необхідно було затратити цілий день праці на зерно-терці. Як правило, зерно розтирали сухим. Але терли його і змоченим водою. Тоді виходила тістоподібна маса, з якої пекли перепічки.

Під час дослідження Більського городища і пов'язаних з ним курганних могильників отримано великий остеологічний матеріал, який свідчить про важливу роль скотарства в господарстві місцевого населення. Цікаво, що цей матеріал наводить на розсуди про деякі особні домашніх тварин та склад стад у племен раннього залізного віку. Але найпоширенішими тваринами були велика рогата, хоч переважала безрога, худоба, вівці, кози, свині, коні, олені, кури, гуси, качки. Серед усієї цієї живності перевага надавалася крупним тваринам. Проте й вони не відзначались великим зростом. Середня висота до холки досягала лише десь 1,09 м. Приблизно чверть стада складали бики та воли. Це пояснюється тим, що вони використовувались як тяглова сила. Коні ж були засобом верхової їзди. Під час розкопок городища і курганів віднайдено залізні (зрідка бронзові) вудила, залізні і бронзові псапії, бронзові та костяні деталі та прикраси кінських вуздечок, підпружні пряжки.

Дослідження показали також, що мешканці Більського городища тримали у великій кількості овець і кіз. Тут знайдено близько 50% усіх кісток овець і кіз порівняно з усієї Лісостеповою Скіфією. Місцеві вівці були крупнішими, ніж в останніх поселеннях і нагадували сучасних з романівської породи. Крупнішими за степових були і свині і їх тут розводили значно більше.

Оскільки мешканці Більського городища займалися масовим розведенням домашніх тварин, полювання не відігравало значної ролі, на відміну від степових районів. Але тут, на Більському городищі, віднайдено й кістки лосів, оленів, косуль, зайців, бобрів, лисиць, ведмедів, вовків куниць і гризунів.

Не відігравало великої ролі на Більському городищі і рибальство. За Геродотом, важливим продуктами харчування були м'ясо, молоко, сир, молочна сироватка та кумис. Були й специфічні напої. Так, Вергілій згадує, що гелони "п'ють згущене молоко з кінською кров'ю".

Олександр ГАЛКІН, краєзнавець, член Національної спілки журналістів України

Далі буде