Таких історій багато. Охтирчани Максим і Валентина Глушкови та їхня донька Карина наразі живуть, працюють і навчаються у Литві. На католицьке Різдво приїхали додому, щоб зустріти Новий рік з ріднею. А на друге Різдво – знову у Литву. Як їм там живеться? Непогано.

Максим – столяр, добрий майстер, мав свій мебльовий бізнес в Охтирці. Сім’я – дружина і двоє дітей. Почав будувати свій дім. Та коштів на будівництво і на утримання сім’ї не вистачало. Вирішив їхати на заробітки. Обрав Литву, Каунас. І вже 5 років там, займається своєю справою, виготовляє меблі. Але без родини – дуже самотньо на чужині. І ось уже 2.5 роки – поряд Валентина, його дружина. Працюють разом. А минулого року забрали доньку Каринку. 

ІСТОРИЧНА СПРАВКА

Каунас – місто в Литві, та порт на річці Німан, населення трохи більше 340 тисяч мешканців. Великий промисловий центр і вузол залізничних і автомобільних шляхів до Вільнюса, Калінінграда, Риги та інших міст Балтики. Місто оточує 12 старовинних фортець, які зв’язані між собою тунелями. Історія міста починається від Великого князівства Литовського, продовжується пануванням Російської імперії, міжвоєнним часом, російською окупацією і 9 жовтня 1988 року у Каунасі був піднятий прапор Литви над вежею Військового музею Вітовта Великого. 11 лютого1991 року проголошено Акт про  відновлення Незалежності Литви, проголошеного 16 лютого 1918 року. 31 серпня 1993 року місто залишили останні російські війська.

ЖИТТЯ У ЛИТВІ

«Ми живемо у передмістя Каунаса, в робітничому містечку. Тут, окрім мебльового цеху, є ще підприємства по розробці та заготівлі торф’яних брикетів для населення. Головні споживачі торфу – теплові станції.  Також є виробництво по виготовленню тари для яєць, швейні майстерні. Тут, поряд з литовцями, знайшли роботу багато охтирчан, далекобійники, кравчині. А загалом, українська діаспора – то люди зі всіх куточків України. 

Наша сім’я живе в окремій двокімнатній упорядкованій квартирі. Фабрика забезпечує житлом своїх робітників. Нам не довелося про це думати. Ще в містечку є три крамниці, школа, дитячі майданчики, будується новий великий стадіон, кошти виділяє Євросоюз. Зі старої архітектури збереглися сталінські бараки 1950-х років. Та зараз відбувається їхня реновація. Довкола містечка сосновий бір. 

Наш робочий день звичайний 8-годинний. Та якщо треба, то можемо робити й довше. На закупи їздимо у свій вихідний у великий супермаркет. Ціни на продукти, можна сказати, такі як і в Охтирці. Але ж зарплатня у литовців 800-1000 Євро. Їх можна заробити, не напрягаючись. На продукти витрачається приблизно 200 Є. 

Наш відпочинок – прогулянки у ліс за грибами, або з друзями на риболовлю. Або на прогулянку в Каунас, нещодавно їздили помилуватись зимовим Балтійським морем. В цьому році хочемо відпочити влітку на Балтійському узбережжі. У 2020-ому ми змогли собі дозволити круїз по Скандинавії, зі столиці Естонії Таллінна потрапили у Фінляндію, потім у Швецію, погуляли з екскурсіями по Стокгольму і повернулися в Таллінн, потім в Ригу і до нашого тимчасового дому, в пригород Каунаса. 

ЧОГО НЕ ВИСТАЧАЄ?

Рідні, нашої великої охтирської рідні. Тому двічі на рік приїжджаємо в Охтирку, щоб побачитися з дітьми, матусями, родичами. Минулого літа вирішили забрати доньку. Син – випускник, краще закінчити школу в Охтирці. Донька у Литві змушена знову піти у 5-й клас. Бо треба ж вивчити литовську мову. Потихеньку опановує. В Охтирці Каринка займалася у спорт школі, завойовувала призові місця на спортивних змаганнях. А тут поки що головне – литовська мова, наступного року – буде й спорт. Гуртків різних тут достатньо. Будемо тут жити й працювати, поки донька закінчить школу. Потім її справа, де жити, навчатись. А ми повернемось додому. Треба ж свій дім добудувати.

В Охтирку приїхали, зустрілися з ріднею, разом зустріли Новий рік. Дома, як дома. Добре. Та як послухаєш людей, то розумієш, що кожен четвертий охтирчанин десь на заробітках, у кожній родині - хтось в іншій країні…».

Життя, як воно є. Хтось їде на заробітки, і залишається на чужині назавжди. Дехто повертається згодом…  Рідний дім, там де тобі добре, комфортно і затишно.

Тож,  де твій дім?.. Таке філософське питання…

Валерія Бакуліна