Фрагменти бруківки, що несподівано з’явилися на світ з-під екскаваторного ковша у середмісті Охтирки, можуть бути дніпровським гранітом. Коли і ким був мощений каменем шматок охтирської вулиці, достеменно невідомо, бо історичний статус старожитностей і їхню справжню цінність може встановити лише експертиза.

Але,нам же не на Сотбіс ту бруківку продавати? Як місто розпорядиться знахідкою, покаже час.

Зразок бруківки, який відеоблогер і громадський активіст Ігор Новицький приніс на засідання виконавчого комітету у середу 15 червня, і який став порушником спокою для певного кола осіб, до кінця робочого тижня спокійно лежав на підлозі у місцевому краєзнавчому музеї.

Працівники, що викопували артефакти, і далі робили свою роботу. Неговіркі (яка бруківка? відвезли Басову у «Благоустрій»). В цей же час перехожих і автомобілістів більше цікавило, коли ж перестануть копати і відкриють нарешті вулицю для вільного руху транспорту. Їздити вузьким Друкарським і роздовбаною Парковою і незручно, і небезпечно…

«Співробітники міського краєзнавчого музею надали історичну довідку щодо виявленої бруківки на вулиці Армійській, - повідомив офіційний сайт міської ради.

- Зокрема, в довідці зазначено, що під час попереднього дослідження місця ремонту каналізаційної системи по вулиці Армійській, виявлена частина гранітної бруківки ХIX ст. - поч. ХХ ст., ймовірно, вона збереглася фрагментарно на певних ділянках, але доведеної історичної цінності не має».

Начальник відділу культури Охтирської міської ради Любов Бобарикіна уточнила: «Щодо знайденої бруківки маються лише попередні висновки. Тривають консультації з науковцями, потрібно провести більш глибокі дослідження. Попередні висновки подані міському голові. Є низка пропозицій про використання бруківки: експонувати фрагменти на місці відкриття, зробити інсталяцію в іншому місці… остаточного рішення на даний момент ще немає». …

Знайдена бруківка, скільки б її там не було, звісно, має історичну вагу, і про це можна впевнено говорити навіть без експертизи. Вона може не мати наукової цінності і сприйматися як старі шматки граніту будь-ким, тільки не охтирчанами. Якщо ми любимо своє місто. Чи не любимо? ..

Як кожна свідома людина цінує і береже свої родинні артефакти, так і громада не повинна бути байдужою до історичної спадщини краю. Адже це не випадковий камінь, яким зручно замостити доріжку у когось на дачі.

Просто певний час з ним, як і з рештою справжніх цінностей, поводилися випадково. Очевидно, що цю пагубну практику потрібно припиняти. Як і припиняти копати старе місто без узгодження з науковцями. Адже у середмісті, під шарами ґрунту, можна знайти (і знаходили) й не таке!

Анна Протасова