Олександр Маслюк відомий у Охтирці підприємець, громадський діяч, політик. Він – людина самодостатня, цілком успішна, яка знаходиться у постійному пошуку. З дитинства любить спорт, займається легкою атлетикою.

Ця дисципліна вважається базовою для багатьох олімпійських напрямків, але в Охтирці вона завжди знаходилася у тіні футболу та боротьби. Бажання змінити ситуацію змусило Маслюка глибше зануритися в спортивні проблеми міста.

Згодом Олександр Іванович почав брати активну участь у облаштуванні майданчиків, де займаються легкоатлети, а при проведенні занять усіляко допомагати тренеру ДЮСШ Володимиру Іллічу Шимку. Маслюк неодноразово організовував виїзди спортсменів на збори та змагання, сміливо підіймав проблеми ДЮСШ у владних кабінетах, висвітлював у ЗМІ не тільки досягнення охтирських легкоатлетів, але й нагальні потреби.

Своєю послідовністю та завзяттям Олександр Іванович заслужив авторитет не тільки вдома – серед педколективу та батьків вихованців, але й на обласному фаховому рівні. У 2014 році він увійшов до складу виконкому обласної федерації легкої атлетики (ФЛАСО).

Минулого року від тяжкої хвороби на 60-му році пішов з життя Володимир Шимко – прекрасна людина, турботливий і шанований тренер, з чиїм авторитетом рахувалися не тільки в місті чи області. Шимка знали й поважали на всеукраїнському рівні.

Замінити такого тренера, звісно, неможливо. Але, потрібно було щось робити. Вихованцям секції легкої атлетики необхідно було допомогти пережити втрату, не зупиняючи тренувальний процес. Таке непросте завдання, а точніше важкий обов’язок, поклав сам на себе Олександр Маслюк. Сьогодні він тренує охтирських дітей разом з Валентиною Василівною Литвиненко.

Ми обговорили з Олександром Івановичем сьогодення, досягнення, проблеми та перспективи легкої атлетики Охтирки.

Маслюк О.І.:

– У серпні минулого року пішов з життя Володимир Ілліч Шимко. Але й по сей день ми гостро відчуваємо нестачу цієї людини, нашого золотого тренера. З Володимиром Іллічем пішла в небуття ціла спортивна епоха Охтирки. Вкрай важко переживають втрату юні легкоатлети, для яких Володимир Ілліч був як рідний батько.

Але їхні сьогоднішні й майбутні перемоги – це і є найкраща данина пам’яті тренера. Серед вихованців Шимка В.І. - майстри спорту, в т.ч. і міжнародного класу, чемпіони різних турнірів. Зараз у нашій секції продовжує тренуватись Євгенія Мучарова – фіналістка змагань Європейського юнацького Олімпійського фестивалю.

Володимир Ілліч – охтирчанин, який з 1980 року безперервно працював викладачем в ДЮСШ. Завдяки таким ентузіастам була закладена потужна база для сьогоднішніх досягнень.

– Що вдалося досягти юним легкоатлетам у 2015 році?

– Серед важливих досягнень, які не стосуються безпосередньо перемог у турнірах, але є вкрай визначальними – утворення цілісної команди. Вона була сформована наприкінці року для участі у чемпіонаті України в м. Луцьк.

Великим проривом для нашого міста є участь Євгенії Мучарової у фіналі Олімпійського фестивалю (Тбілісі). Також легкоатлети порадували перемогами на різних рівнях, серед яких вищезгаданий чемпіонат, де у складі команди стала призером змагань на 100 і 200 м Дарина Маслюк.

Змагання допомагають спортсменам активніше розвиватись, формувати правильні навички, психологічно загартовуватись. Наші легкоатлети гідно виступили на міжнародному турнірі Білонога, чемпіонатах м. Харкова та Одеси.

Щоб досягати високих результатів у змаганнях, потрібно проводити повноцінні навчально-тренувальні збори. Минулого року ми провели якісні тренування в м. Іллічівськ. Для нас це теж певна віха. У талановитих дітей є шанс побачити найкращих у своїй віковій категорії, зробити певні висновки і отримавши гарну мотивацію до тренувальному процесу.

Не ігноруємо й обласні змагання. За минулий рік здобули «срібло» по кросу та перші місця на чемпіонаті Сумщини з легкоатлетичного чотириборства.

– Враховуючи таку широку географію поїздок, виникає питання – звідки гроші?

– Коли ми починали, нам взагалі ні на кого було розраховувати – майже все здійснювалось тільки за власний кошт. Зараз, після тривалої боротьби, чи краще сказати послідовного відстоювання інтересів юних спортсменів, ми отримуємо певну підтримку і від держави, і від міської ради. Наприклад, минулорічна поїздка у Кіровоград була повністю проплачена з місцевого бюджету. Але тим не менш, власних коштів витрачається чимало.

– Чи важко починати тренувати?

– Кажуть, незамінних людей немає. Але це не так. Володимир Шимко - незамінний. Так як він опікувався вихованцями, не зможе, мабуть, ніхто. Я працюю у межах своїх можливостей, намагаюся забезпечити досягнення тих результатів, базу для яких заклав Володимир Ілліч.

Зараз не можу дозволити собі працювати на повну ставку в ДЮСШ, тому офіційно веду тільки одну групу. Звичайно, я й інших дітей треную, якось пробуємо улагоджувати усі нюанси. Учнів ДЮСШ більшає, і це позитивний сигнал. Зараз дуже активно долучилася гімназія, завдяки позиції директора Наталії Віталіївни Шейко.

Ми маємо прекрасні шанси виводити дітей на гідний рівень, але…

– Не вистачає стадіону… Цю проблему ви піднімаєте не вперше.

– Маю наміри зрушити наболіле питання з мертвого місця. Для райцентру рівня Охтирки соромно не мати легкоатлетичного стадіону. Щоб мріяти про  олімпійські нагороди, потрібно почати з тренувальної бази.

Ми досягли домовленостей щодо безкоштовних занять охтирських легкоатлетів у Сумському манежі. Це дуже добре для разових тренувань, але постійно в обласний центр не наїздишся. Безвідповідально відривати дітей від навчання у загальноосвітній школі.

– Який же вихід?

– Наших вихованців завжди готовий забрати Харків (спортивне училище). Періодично Сумщина втрачає сформованих перспективних спортсменів, яких виховувала наша ДЮСШ. Ми це розуміємо. Але пріоритетом для нас є успішна кар’єра легкоатлета. Ніхто не буде від нас «тікати», якщо ми подбаємо про  гарну базу. Докори відділу молоді і спорту облдержадміністрації про те, що Охтирка працює «на сусідів», я не сприймаю. Створіть умови спочатку.

– Один ростить дерево, а другий плоди збирає…

– Зате плоди хоч не згниють. Якщо ми не можемо створити гідні умови, потрібно людину відпускати. Ми ж не вороги нашим вихованцям.

– Чи можна змінити цю негативну тенденцію?

– Підстави для обережного оптимізму є. Сумська федерація легкої атлетики готова до серйозних змін. Ведуться перемовини щодо стадіону з синтетичним покриттям.

– І Охтирці б такий стадіон не завадив.

– Це наша мрія. Але для її здійснення необхідне дуже велике бажання усіх зацікавлених сторін.

– З чого починати?

– Повірити, що проект реальний. У Луцьку 4 стадіони зі стандартними спорткомплексами з’явилися завдяки фонду Ігоря Палиці. Такі ж гарні стадіони (три штуки) ми бачили в Іллічівску, декілька у Кіровограді…

Окрім нашого бажання потрібна активна участь у проекті облдержадміністрації, мера Охтирки, депутатів міської ради. Перший крок – визначитись з територією, де будувати стадіон.

– Які Ваші пропозиції?

– Якщо дивитися на той же Іллічевськ – стадіони там безкоштовні, відкриті. Вночі вони освітлюються та охороняються. Стадіони прив’язані до однієї або двох шкіл. Логічно йти тим же шляхом.

Гарне місце у школі №2. Не менш цікавий варіант і в школі №3. Зараз основна база легкоатлетів у ЗОШ №2, але в третій школі чудовий спортзал, окремі роздягальні. 

Рішуча перевага ЗОШ №3 тільки в одному. Площа території дозволяє змонтувати 4-доріжковий стадіон, який відповідає усім стандартам. Ми станемо привабливими для обласних легкоатлетичних змагань.

– Припустимо, депутати відведуть місце для стадіону, що далі?

– Далі замовляємо проект. Робимо підґрунтя. Прокладаємо дренажну систему. Тобто, до придбання самої «синтетики» потрібно ще виконати серйозний обсяг домашньої роботи.

– А скільки коштує «синтетика»?

– Немало. Але, якщо ми виконаємо усі попередні етапи, абсолютно впевнений, що гроші знайдуться. Що саме купляти? Синтетичне покриття «Mondo» має більше переваг, але коштує дорожче. Ідеальний баланс ціна-якість пропонує «Konica». Ми протестували це покриття у Харкові під час змагань. Нарікань немає.

– А доки не з’явиться стадіон, як тренуватися?

– Як і завжди. Ми не очікуємо доки створяться ідеальні умови. Тренувальний процес не зупиняється. От тільки, утримувати конкурентні позиції хоча б на рівні області без необхідної бази непросто.

Були перемовини з вчителями і керівництвом ЗОШ №3, щоб прочистити метрів 150 для ґрунтової доріжки. Асфальтове покриття навкруги стадіону вже пора не ремонтувати, а повністю міняти. В другій школі також проблем вистачає. Робимо усе, що в наших силах, аби хоч якось покращити умови для тренувань.

– У чому нам може допомогти Федерація ЛАСО?

– Ми обговорювали проблеми будівництва стадіону в Охтирці з віце-президентом ФЛАСО. Була задекларована підтримка нашій ініціативі. Федерація готова звертатися з листами, надавати технічні консультації, допомагати з пошуком спеціалістів. Можна впевнено говорити, що при наявності стадіону ми привеземо до Охтирки регулярні легкоатлетичні змагання, звісно не міжнародного – бо там вимоги жорсткіші,- але обласного рівня гарантовано.

Так, наприкінці минулого року ми приймали змагання з дитячої легкої атлетики. Було 12 команд. Це гарний показник.

– В організації турніру допомагала ФЛАСО?

– Організацію турніру, подарунки всім учасникам та решту витрат ми узяли на себе. Ті кошти які я, як підприємець, можу дозволити собі вкласти у розвиток спорту, вкладаю і не жалкую. Мені дуже хотілося, щоб цей турнір відбувся у нас.

По-перше, там змагаються початківці, 2007 року народження. В Охтирці – нам набагато легше залучити малечу. По-друге, ми побачили можливості найбільш сильних регіонів – Суми і Ромни. Переконалися, що можемо не тільки нав’язувати боротьбу, але й долати конкурентів.

Старша вікова група у нас зайняла 1 загальне місце, 2 вікова – 1 місце, а 3-я вікова (наймолодші) - друге місце. Це приємний для нас та абсолютно не очікуваний для суперників результат. Вони їхали в гості за «золотом», але ми його не віддали.

– В чому Ви бачите секрет такого високого результату?

– Якби він був один! У будь-якої перемоги цілий комплекс різних складових. На те, що різні вікові групи виступили однаково успішно вплинула система тренування бригадою. Є такий вид тренувального процесу. Старші, середні і молодші вікові групи займаються разом. Вони отримують можливість спілкуватися між собою, навчатися один в одного. Хтось бере приклад у технічному плані, а хтось - у завзятті.

– Багато малечі приходить до вас на тренування?

– Хотілося б більше. Я, як член виконкому ФЛАСО, відповідаю за напрямок роботи з наймолодшими спортсменами. Проблема молодого поповнення характерна у цілому для всієї області. Охтирка - не виключення. Зараз батьки у вирі проблем різного характеру, багатьом не до кружків та позашкільної освіти. На жаль, ми можемо втратити багато талантів, доки дочекаємося позитивних змін у країні.

Закликаю діточок 2006-2008-го років народження, приходьте до нас у ЗОШ №2 разом з батьками. Проявіть ініціативу самі, а батьки вас обов’язково підтримають. У нас дружний колектив, справжня родина, цікаві і корисні для здоров’я заняття. Вам обов’язково сподобається!

Інформація

12-13 лютого в легкоатлетичному манежі УАБС м. Суми відбувся Чемпіонат України з легкої атлетики серед юніорів у приміщенні. У змаганнях  узяли участь команди 24 областей та м. Києва.

За команду Сумщини виступали охтирчани. Євгенія Мучарова в бігу на 400 м та Дарина Маслюк в бігу на 60 м пробились до фіналу Б, що є високим показником. У складі естафетної команди 4х200 м серед юніорок дівчата стали Чемпіонами України, поставивши новий рекорд Сумської області серед дорослих спортсменів 1.44,19 с.

Вихованець Охтирської ДЮСШ Федір Савостьян, який зараз навчається в УАБС м. Суми, став срібним призером у складі естафетної команди 4х200 метрів серед юніорів. Гарні результати показали також Дарина Косенко, Антон Ніконенко, Антон Слізченко, Андрій Губаренко.

Вітаємо наших спортсменів та їхніх тренерів!