Чи потрібний музей місту? |
Автор О.Галкін | |
01.06.2015 г. | |
Сьогодні побутують в місті різні критичні думки про стан музею. Чи потрібний музей місту?Це питання було на часі й 25 років тому.Часопис «Прапор перемоги», тоді єдине видання на місто і район, в числі 11 за 19 січня 1990 року, під рубрикою «Читач порушує проблему», опублікував мою (я тоді, як мовиться, тільки-но вбивався в колодочки керівника Охтирським міським краєзнавчим музеєм, на той час - завідувача філіалом /русизм; українською - «філія»/ Сумського обласного краєзнавчого музею) замітку про потреби музею. Але ж проблеми маленького культурного закладу - це складові тих великих проб лем, які ми тоді вирішували, зрозумівши, нарешті, що з втратою музеями та іншими закладами - осередками духовності - справжнього призначення, веде до ерозії загальнолюдських цінностей, що це призводить до браку патріотизму, до байдужості, до споживацьких настроїв. А що міг тоді дати наш краєзнавчий музей для поповнення духовних цінностей, коли в ньому діяло лише дві зали експозицій двадцятилітньої давності, які не відповідали вже сучасним вимогам. Тож і чули нарікання: «От колись був музей!» Відчуваю, що чимало читачів, здебільшого тих, хто жодного разу за всі згадані роки, так і не побував у музеї, скажуть: «Нічого сидіти, треба працювати». Уявіть собі, що такі думки тоді обсідали (і, мабуть, вони діймають і нині!) працівників музею. І не тільки. Влада теж має думати про те, щоб щось зробити путнє, для чого потрібні чималі кошти, матеріали і, перш за все,бажання. В ті роки нам вдалося дещо зробити, аби приміщення музею і його начинка відповідали сучасним вимогам: культурно-спортивний комплекс трохи допоміг нам. Зробили ми, як мовлять, косметичний ремонт приміщення, перекрили дах та, видворивши з музейних приміщень крамниці – книжкову, культтоварів тощо. Крамниці потім знову чомусь повернулись «восвояси» і знову бракує площі для влаштування музейних експозицій. Але співробітники на чолі з директором Л.В.Міщенко, відчувається, працюють сумлінно, бо і радіо, і преса схвально про це відгукуються… Сьогодні над краєзнавчим музеєм (минуло ж чверть століття від косметичного ремонту/а від капітального – десь з середині 1950-х років – і всі 60-т) нависла загроза руйнації. Приміщення взялося тріщинами, вийшов з ладу туалет, підлога в окремих місцях провалилася, прибудова, що виходить в дворик, загрожує розвалом, дах теж, як мовиться, «на ладан дише». Словом, приміщення музею потребує термінового капітального ремонту. Все це забере багато коштів, але їх треба віднаходити. Може, треба трохи перечасувати з перейменуванням вулиць, провулків, майданів чи з іншим комуняцьким мотлохом. Шкода, що в нас немає вже підприємств (місто Охтирка стало таким собі «індустріальним» селищем), а то модно було звертатись за грошовою допомогою до промисловиків. Але на ремонт музею кошти потрібно відшукувати. І про це, в першу чергу, має турбуватись місцева влада. Застерігаю адміністрацію музею: не переселяйтесь у якісь непридатні для музею приміщення типу колишнього банку. Бо то - вже навіки!
Олександр ГАЛКІН, член НСЖУ, колишній, з 15-річним стажем, директор музею
|