Кубок губернатора "Dance-fest "Краса Сумщини" планувався як соціально-телевізійний проект. За задумом організаторів це змагання, яке нагадувало мас­штабний флеш-моб, мало б більше здружити покоління і рай­они Сумщини. Тим більш нагода є прекрасна - 75-річчя Сумської області. Але не все так сталося, як гадалося...

Почнемо з чвертьфіналів. До участі в конкурсі запросили 8 команд, яких, до речі, на той час ще взагалі не існувало. Директивою "зверху" вирішили створити 8 танцюваль­них груп. Чому саме таку кількість обрано, організатори не пояснили. Також не зро­зуміло,хто визначив міста та райони,.які на Сумщині мають право брати участь у Кубку губернатора, а які ні. Тобто, хто доріс до "Краси Сумщини", а кому ще зарано про, так званий, "соціальний проект" мріяти. Звісно, вибрані організаторами Конкурсу міста і райони нашої області найміцніші. Але невже в інших районах не потрібно створювати умови для ор­ганізації змістовного відпочинку дітей, сімей;зміцнювати інститут сім'ї, формува­ти в молодого покоління культуру здорово­го способу життя? Вірогідно, що решта районів і так би відмовилася від участі у Dance-festi, але ж не включати їх у офіційному положенні конкурсу, це, як мінімум, неповага.Бо чимось нагадує на­писи "Тільки для білих" у часи расової сег­регації.

Тепер перейдемо до вісімки щаслив­чиків, а точніше до чотирьох пар: м. Глухів -м. Шостка, м.Конотоп - м. Ромни, м. Суми -м. Охтирка та м, Лебедин - Тростянецький район.Чому саме пар, а не учасників? То­му що організатори вирішили відразу "по­парувати"команди на власний розсуд. Охтирці дістався потенційно найсильніший суперник -команда обласного центру. Хо­ча, наприклад, розклад Охтирка-Лебедин;Суми-Тростянець також мав право на існу­вання. Тим більш, що в такому випадку тростянчани мали змогу скористатися і зручним залізничним транспортом. Але якщо в області вирішили так, то так воно бути й повинно.

Продовжимо вивчати Положення зма­гання, розміщеного на офіційному сайті Сумського обласного центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю.

Навіть на перший погляд, претензій до умов змагань багато, але в першу чергу зу­пинимося на очевидних недоліках у най­важливішому розділі - щодо оцінювання учасників. Хоча ні, поговоримо спочатку про формат турніру, щоб читачу було зро­зумілі наші наступні виклади.

Отож, до складу колективу з кожного "обраного" міста входило 100 осіб, з яких 20 осіб повинні були бути старші 20 років. Організаторами були детально прописані всі етапи реалізації проекту: від рекламної кампанії до нарад мали свої конкретно встановлені терміни.

Конкурсанти повинні були представити на розсуд журі три хореографічні компо­зиції:

1 виступ. Тема: "Рідне місто (назва міста) - краса Сумщини". Кількість учас­ників-100 осіб.

2 виступ. Тема довільна. Кількість учас­ників -10-20 осіб + учасники другого пла­ну.

3 виступ. Тема довільна. Малі форми (до 8 учасників) + учасники другого плану.

А тепер про деякі суперечності в оцінюванні. Наприклад, за пер­ший конкурс згідно положення максимальна кількість балів - 100, але при цьому вказується, що за кожного учас­ника віком від 45 років команді нарахо­вується по 5 балів додатково. Тобто на­бравши у команду сто "живчиків" середнь­ого віку можна взагалі не танцювати- бо 500 очок у кишені вже є, і беззаперечна перемога гарантована аж до самого фіна­лу, 3 другого ж боку - нібито більше, аніж сто очок, за перший танок давати не можна. Парадокс!

Чим собі думали організатори, "накру­тивши" таке у Положенні, не зрозуміло. Бо це ж міна повільної дії, яка повинна вибух­нути. Як тоді вирішувати конфлікти під час підведення підсумків?

Окрім цього, як кажуть, до Положення конкурсу були ще додані окремі, так би мо­вити, "усні", домовленості. А саме: журі відвело собі право будь-яку з команд, яка сподобається, "протягнути" всупереч поло­ження у наступний тур. Це вже ні на яку го­лову не налазить! Навіщо тоді змагатися?!Просто надати право журі вручати приз то­му, кому заманеться, а команди хай висту­пають самі по собі. Такий підхід до суддівства дитячого (переважно)конкурсу не бомба, навіть, а цілий арсенал для гуч­ного скандалу.

Але й тут ми не вгадали, бо "вибухнуло" зовсім інше. Сумчани, які звісно розрахо­вували на перемогу, не очікували, що Ох­тирка зможе їх покласти на лопатки. І коли обласна команда раптово програла, Суми не знали що робити, отож вирішили пода­ти апеляцію. В якості претензії, як говорять, буда вказано, що у третьому танку охтирчани(до речі, як і самі сумчани) не до­трималися вимог щодо кількості"солістів". У подальшому журі мало встановити, кого з двох команд:Суми чи Охтирку пропуска­ти в наступний тур. Хоча ні, правильніше сказати, чи знімати охтирчан! Бо ж прото­коли журі підписані - і нащадки гусарів вже й так де-факто у півфіналі. Хтось мав би сказати дітям, що вони вже небажані гості на святі.

Що ж робити? Неочікувано креативним ходом відмітилася Сумська обласна дер­жавна телерадіокомпанія РТС.Транслюю­чи виступ танцювальної дуелі між Сумами і Охтиркою, вона назвала цей чвертьфінал Dance-festy не змаганням, а так... репе­тицією! Ну це вже дійсно скандал так скан­дал, по-справжньому гідний статусу соціально-телевізійного проекту!

Якщо Суми програють -Така вже традиція. Не змагання то було -Лише репетиція.

Так відповіли батьки організаторам конкурсу. Ми не в Північній Кореї. От там все гладко - що повідомлять офіційні ЗМІ, те й буде. А в Україні доступ у мережу Інтернет вільний. Терміново були викладені відеозаписи, де чітко вказувалося, що пе­реможець чвертьфіналу насправді визна­чений і це саме Охтирка, а не хтось інший.Довелося регіональному телебаченню Сумщини посилатися на якусь технічну по­милку у передачі і просити вибачення у те­леглядачів.

Таким чином питання лишилося відкри­тим, і організаторам конкурсу потрібно бу­ло приймати хоч якесь рішення, бо всі ро­зуміли, що команду Сум "бажають" бачити в фіналі.

За словами Ольги Ніконенко, очільника хореографічної групи нашого міста, у 1-ому півфіналі змагалися визначені журі півфіналісти: Тростянець і Охтирка. Тут все лишилося без змін. А от Сумам просто доз­волили "перетанцювати". Тут логіка ор­ганізаторів взагалі не зрозуміла. Це вже якийсь театр абсурду.

Врешті-решт у цьому півфіналі переміг Тростянець. І тепер він у вирішальному матчі зустрінеться з переможцем іншої па­ри з 2-го півфіналу - Шостка це буде чи Ко­нотоп,дізнаємося згодом.

А також у фіналі буде... не повірите - ще й третя команда. Команда, яка протягом усього турніру жодного разу не перемогла, і це команда... міста Суми!

Про перебіг соціально-те­левізійного проекту Кубок гу­бернатора "Dance-fest "Краса Сумщини", турніру, звісно, цікавого, спов­неного інтриг та емоцій (на жаль, більше негативних) ми поговорили з людиною, яка змогла зібрати та підготувати чудовий ансамбль однодумців - Ольгою Мико­лаївною Никоненко.

- Ольга Миколаївна, як народилася ідея взяти участь у цьому танцювальному про­екті?

- Дуже просто.Нам, як і решті районів, запропонували підготувати команду, що ми і зробили.Це, так би мовити, було доб­ровільно-примусово. Бо все ж таки для то­го, щоб добровільно узятися готувати ко­манду, де танцюють одночасно понад ста чоловік,треба мати непересічну сміливість. Хоча оцінюючи результати, за­раз можна сказати про справедливість приказки: очі бояться, а руки роблять. Ве­лику допомогу у підготовці колективу до виступу надали міська влада та відділ освіти. Звісно, неоціненний внесок у вда­лому виступі самих юних конкурсантів,їхніх батьків та цілого ряду помічників.

Починаючи від підбору та запису музич­ного супроводження до створення сценічних костюмів - все потребувало не тільки коштів, а й, насамперед, часу та творчого підходу. Кожний з членів нашої команди зробив свій вагомий внесок у безсумнівно успішний виступ Охтирки в Кубку губернатора "Dance-fest "Краса Сум­щини". Попри всі суддівські негаразди.

- Яким чином вибудовувалась команда?

- Основою стали мої танцювальні колек­тиви - "Юність" та "Капітошки",вчителі, працівники дошкільних закладів. Потім до нас долучились усі бажаючі,серед яких бу­ли батьки юних танцюристів. Усі разом ми працювали на перемогу,кожен, наголо­шую, зробив свій внесок. І я вважаю, що ми її здобули!

- Але все ж таки журі думало інакше. З чим пов'язане таке різне ставлення комісії до сумської та охтирської команд?

- Сумчани завжди орієнтуються тільки на перемогу. Але й ми ніколи не їдемо "відбувати номер". Наша ціль - досягнення максимального результату. Члени журі, які судили перший чвертьфінал, відверто ка­зали, що їм важко, дуже важко визначити сильнішу з нас команду. І це цілком зро­зуміло, бо наші суперники по-справжньо­му потужний колектив. Ми чесно бороли­ся. Судити ж подібні конкурси надзвичай­но важко. Якби рішення було не на нашу користь, ми б засмутилися, але прийняли його. Бо насправді ми весь час йшли пара­лельно з нашими конкурентами, перепади в очках в протоколах членів журі колива­лись у діапазоні 1-2 бали. На нашу користь зіграло те, що ми більш прискіпливо ставилися до виконання умов конкурсу.

Наприклад, за перший конкурс у нас бу­ло 94 бали, у сумчан 96. За другий у нас бу­ло вже 160,а у них 150 з копійками. У тре­тьому знову наші суперники не декілька очок вийшли вперед, але загалом ми змогли набрати більшу кількість "бонус-них"балів і як наслідок путівку у півфінал. Перемога для нас дуже цінна тим, що ко­манда суперників складалася виключно з професійних танцюристів.

- Але ж згодом програвши сторона це рішення журі оскаржила...

- Дійсно,представники команди Сум по­дали апеляцію на ім'я начальника облас­ного"позашкілля" Тихенко Лариси Володи­мирівни. Вона очолює Сумський обласний центр позашкільної освіти та роботи з та­лановитою молоддю. Саме цей центр був організатором конкурсу. Після апеляції ор­ганізатором "Dance-fest "Краса Сумщини" терміново були проведені зміни у складі журі. Два члена журі були вилучені зі скла­ду комісії, замість яких введені зовсім інші.Після цього наші шанси переграти у чесній боротьбі сягнули нульової познач­ки.

- Які питання підіймалися в апеляції?

- Команда, яка вважає, що їі "засудили", має право апелювати до суддівства та ор­ганізаторів конкурсу. Однак, на мій погляд, суддівство у чвертьфіналі було неупереджене,про що можуть свідчити незначні ко­ливання в оцінках кожного з членів журі, у порівнянні з загальною оцінкою. Ми з Су­мами по черзі ставали лідерами на різних етапах змагання, що нехарактерно для си­туації, коли якусь команду"тягнуть за ву­ха". Тому, на мій погляд, основною підста­вою апеляції Сум було бажання всіма правдами та неправдами потрапити у на­ступний тур, а потім й фінал, але ні в якому разі не недовіра суддям.

Підставою апеляції була теза, що Охтир­кою, як і Сумами, було порушено Положен­ня конкурсу. За фактом у "Малих формах" в третьому етапі конкурсу на сцені танцю­вало більш аніж 8 солістів, окрім цього Су­ми порушили Положення тим, що не дода­ли танцюристів старше 20 років. Ось на чому базувалася апеляція програвшої сто­рони.

- Виявляється,Суми фактично поскар­жилися "самі на себе" І їх апеляцію задовільнили?

- Ви знаєте, я вже втомилася від недитя­чих інтриг дитячого конкурсу і не маю жод­ного бажання розплутувати цей клубок. Я вам так скажу, голова журі Пономарьов перед тим, як оголосити кінцевий резуль­тат, заявив, що за думкою суддів у фінал вийде третя команда, яка буде обрана на їх розсуд. Тобто після перегляду усіх чвертьфіналів виявиться ще один фіналіст.

- Всупереч Положенню та без всіляких апеляцій?

- Я вам озвучую те, що чули всі учасники нашого чвертьфіналу. На мій погляд, у та­кому випадку втрачається будь-яка потре­ба в змаганнях. Можна було, не принижу­ючи Охтирку,просто віддати Кубок губер­натора тому, кому потрібно, і все. Без пафоса. Без апеляцій.

- Але мені незрозуміло, якщо апеляція все ж таки була подана, виходить, що її задовільнили.Бо ж ми бачили Суми на зма­ганнях знову.

- У них там своя держава в державі, не намагайтеся розібратися. Я вже не кажу, що під час змагання було раптово змінено положення. Нам "заднім числом" повідо­мили,що у четвер 12 грудня відбувся якийсь Круглий стіл. Ніхто з представників нашого міста там не був присутній. Вияв­ляється, саме тоді і були внесені важливі зміни, що безпосередньо впливають на оцінювання конкурсу.

- Я так розумію,в "Етапи реалізації про­екту", що передбачаються Положенням, Круглий стіл забули внести?

- В моїй практиці зміна оцінювання кон­курсу під час його перебігу взагалі ніколи не зустрічалася. Бо це нелогічно. З Круг­лим столом, чи без нього.

- Це як готуватися на конкурс танцю­ристів, а потім вийти на сцену і почути, що організатори будуть оцінювати, хто краще співає?

- Дуже на це схоже.

- Повернемося тепер до півфіналу, де ви офіційно змагалися з Тростянцем. Можли­во, я не такий вже неупереджений глядач, але тим не менш, все ж таки вважаю вис­туп охтирчан сильнішим...

- Я звикла оцінювати об'єктивно, але з вами, звісно, погоджусь. Дивлюся в першу чергу як хореограф. Якщо команда сильніша, то й питань бути не може. Але Охтирка була безперечно не слабша.

Коли ми їхали на півфінал, то особисто мені було зрозуміло, що вихід у фінал нам вже"закрили". Сприймала я це спокійно, хоча за команду було по-справжньому бо­ляче. Ми спробували за себе боротися. Навіть виклали у фейсбуці на сторінці Юрія Чмиря, губернатора області, своє ба­чення ситуації.Але зрушень не відбулося.

Тому фактично можна було б і не їхати. Нас за супротив вирішили привселюдно покарати. Охтирку поставили на місце простим заниженням оцінок. Я бачила, на­приклад, протоколи,однієї дами, яка нам ставила неадекватно низькі бали, які йшли у дисонанс взагалі з усіма іншими оцінками. Від решти членів журі цей факт не пройшов непоміченим. І якби ми пода­вали апеляцію, то звісно б таке суддівство визнали б упередженим... у правовій дер­жаві.

Півфінал показав,що за декілька днів журі, яке раніше вагалося, кому віддати в минулому турі перемогу - Сумам чи Ох­тирці, тепер знало точну відповідь ще до початку змагань. Бо не може за такий проміжок часу різниця в балах вирости до запаморочливої суми. В решті-решт ми по­ступилися і Тростянцю, і Сумам. Якщо різниця в балах суперників у першому турі, як я казала, складала 1-2 пункти, то тепер 10-20 не на нашу користь. Дива та й годі. Наприклад, якщо в ? фіналу за перший та­нок нам поставили 94 бали, то тепер 81. Це при тому, що ми урахували зауваження журі (добавили гусарів і т.ін.) та загалом покращили композицію.Тому цілком логічно шукати вади вже не в нас, а в суддівстві.

- Незабутнє враження залишилося від хореографічної знахідки по видобуванню нафти. Цей"індустріальний елемент" цілком заслуговував бути показаним у фіналі...

- На жаль, нас там не буде. Тростянцю доведеться змагатися з потужною коман­дою з другого півфіналу (Шосткою чи Коно­топом) та Сумами.

- Мені однак не зрозуміло, яким чином у фіналі з'являться Суми?

- Просто вирішено було відразу дві ко­манди з нашої зони відправити у фінал: Су­ми у якості "джокера".

- Тобто у фіналі всі, окрім нас?

- У півфіналі сумчани з нами й не змага­лися. Вони просто вийшли перетанцюва­ти, їх не задовольнили попередні оцінки. Нам також запропонували подавати апе­ляцію на рішення суддів, але ми відмови­лися. Насамперед, я не бажаю брати участь у принизливих чварах. На носі Но­вий рік, потрібно залишати усі негаразди й негатив у старому та йти далі.

- Успіхів вам і перемог. В наших очах охтирська команда - найсильнішаї

- Дякую.Зрозумійте, ми не проти Тростянця, а тим більш Сум. Обласна команда заслуговувала на виступ у фіналі. Але ми не заслуговували приниження!

Після такого суддівства відчу­ваєш у душі спустошення. Особ­ливо важко дітям. Але нашій ко­манді відновити сили та душевний спокій допомогла підтримка земляків. Це були не тільки добрі слова. Усі, хто входив до скла­ду охтирської команди, відмічені Подяка­ми міського голови, причому грамоти учасникам конкурсу (а це 115 чоловік!)вручав в.о. міського голови Олександр Цілуйко особисто. В церемонії нагород­ження взяв участь і обласний депутат Юрій Меєрович. Також спеціально для учасників проекту організували "солод­кий стіл" в сесійній залі мерії. Все це не що інше, як підтвердження нашої спільної перемоги. Перемоги Охтирки.

А.Міхеєв