Наше місто, як відомо, стоїть на болотах. Це унікальні і до того ж по-своєму красиві природні комплекси. Але як ставимося до цих вологих зелених скарбниць ми, охтирчани? На жаль, нерідко, по-варварськи, якщо не сказа­ти, по-свинському.

Маємо на увазі факти щорічних масо­вих підпалів очеретяних заростей. Особливо страждають від цього ве­ликі болотяні території за околицею міста - по дорозі від урочища Ківшар до Старого мосту. Цією дорогою в купальний сезон проходять ти­сячі охтирчан, вимушених з жахом дивитися на чорні згарища (мабуть, щось подібне бачили в'єтнамці після дії американських хімікатів та напалму!). А недавно хтось знахабнів до того, що підпалив очерет фактично посеред житлового масиву "На плаву" (мікрорайон Дачний)!

Чому так трапляється і що з цим можна зробити? Своїми думками з цього приводу з нами поділився головний спеціаліст відділу регулюван­ня питань використання при­родних ресурсів Держуправління охорони навко­лишнього природного сере­довища в Сумській області В'ячеслав Бердников:

- Звичайно,подібні підпали є тяжким право­порушенням, фактично злочином. Шкода для довкілля від них колосальна: на випалених ділянках гине все живе, наприклад, дикі качки на гніздах. Навіщо це роблять? Очевидно, щоб на згарищах виросла свіжа, зелена трава, яку потім можна було б скосити. На жаль, спіймати на гарячому таких паліїв вкрай важко, а загро­жує їм у кращому разі штраф згідно з Адміністративним кодексом...

Як не прикро, але той, хто вирішив пустити червоного півня на сухостої, ніколи не припус­кає: цей бумеранг може повернутися і нагадати про себе так, що не забудеш довіку. Ось лише один приклад із тисячі подібних: господиня вирішила випалити посохлу минулорічну траву у своєму дворі та навколо нього. Коли правоохо­ронці попередили її проте, що вона чинить про­типравно і на неї можуть накласти штраф, тільки відмахнулася, мовляв, моє подвір'я - що хочу, те й роблю. Але вже за кілька хвилин після того, як еменесники поїхали, жінка була змуше­на викликати рятувальників знову: у неї палав хлів. Дерев'яна будівля згоріла, мов свічка, за­лишивши після себе лише кілька спопелілих ко­лод. Цей факт було зафіксовано на Волині, але подібні повідомлення надходять із кожного регіону України.

А взагалі за підпали рослинності передбаче­на як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. Так, статтею 229-1 Криміна­льного кодексу України передбачено, що неза­конні дії щодо поверхневого шару земель, якщо вони створили небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, зокрема вчинені шляхом підпалу або спричинили загибель людей, масову загибель об'єктів тваринного чи рослинного світу чи інші тяжкі наслідки, - караються обме­женням волі на строк від 3 до 5 років або поз­бавленням волі на той самий термін із позбав­ленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією знарядь і засобів заволодіння. Матеріальна шкода вважається заподіяною у великому розмірі, якщо вона у сто або більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто - більше 1700 грн. А за статтею 245 КК, знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць, а також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарсь­кого призначення вогнем чи іншим загально-небезпечним способом, - караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 5100 до 8500 грн) або обмеженням волі на строк від 2 до 5 років чи позбавленням волі на той самий термін. Ті ж дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

Тож залишається тільки шкодувати, що паліїв таки справді непросто спіймати. Адже заклики до совісті чи здорового глузду на таких людей не діють. Єдиним аргументом, який може на них вплинути, є страх покарання.

Сергій Яковенко