Від війни до карибської кризи |
Автор Газета "Город А" | |
06.05.2012 г. | |
Шафорост Петро Васильович народився 19 грудня 1927 року в с. Зибіно Борисівського району Курської області. Будучи 16-літнім юнаком, у 1943 році разом з 7 своїми однолітками - односельчанами добровільно пішов у діючу армію. Був призначений обслуговуючим орудійного розрахунку в батарею 151 Артилерійського полку 71 Стрілкової дивізії 6 Гвардійської армії І Воронезького фронту. Брав участь у битві на Курській Дузі, визволенні України. Перше місто, яке визволяв його полк на Україні, був Богодухів. Під час наступу на Київ полк було розбито, у зв'язку з чим його розформували та переправили в Калінінградську область. Усіх неповнолітніх солдат відправили в окремий навчальний стрілковий полк, який розташовувався на станції Рада поблизу м. Тамбов. В цьому полку Петро Васильович і зустрів День Перемоги. Пізніше довелося служити в 20-му автомобільному полку окружного підпорядкування в м. Ленінграді, який обслуговував штаб округу, у Виборзі, в окремому автомобільному батальйоні, де пройшов курси водіїв та удосконалив свою майстерність. У 1947 році командування Ленінградського воєнного округу оголосило наказ щодо допомоги Україні в боротьбі з голодом. 30 водіїв, які мали права, були відряджені до Алтайського краю, щоб забезпечувати перевіз зерна для голодуючої України. Всю зиму 1947-1948 року в 50 градусний мороз підвозив та відвантажував хліб на станції Бійськ. Спали З години, весь інший час працювали. Навесні, коли батальйон виконав своє завдання його розформували і відмінникам служби надали право вибору місця служби. За бажанням направлений в Київський воєнний округ до м. Фастов в 11-у винищувальну протитанкову артилерійську бригаду. Враховуючи багатий досвід, призначений водієм командуючого бригади генерал-майора артилерії Рогатюка Василя Івановича, поважав його як батька. У 1951 році старшина Шафорост П.В. відповідно до Директиви Міністерства Оборони щодо присвоєння відмінникам служби старшинам та сержантам офіцерських звань стає молодшим лейтенантом. У цей же час переведений на посаду начальника автомобільної майстерні. В 1955 році проходить навчання на 10 місячних курсах офіцерів-автомобілістів,після закінчення яких направлений начальником автомобільної служби Охтирського ракетного полку. Довелося взяти участь і в подіях, пов'язаних з операцією"Анадир". 51-ша ракетна дивізія була створена тільки на період виконання операції "Анадир"та формувалася на базі Роменської ракетної дивізії під командуванням генерал-майора І.Д.Стаценка. Директивою Генерального Штабу даному з'єднанню ставилося завдання перейти на нові штати, повністю укомплектувати частини та підрозділи особовим складом та технікою, прийняти у свій склад Охтирський,Лебединський, Глухівський ракетні полки. Вказувалася мета заходів - бути готовими до відбуття за кордон. З'єднання налічувало 11 тис. чоловік. Бойовий запас складався з 60 ракет: 36 - Р-12 та 24 - Р-14. Кожній військовій частині були присвоєні нові дійсні та умовні назви. У червні 1962 року Петро Васильович був переведений помічником на чальника автослужби Роменської ракетної дивізії по забезпеченню. Наказ - терміново готуватися до операції"Анадир". У його обов'язки входило в короткі терміни отримати всі необхідні деталі для забезпечення успішного проведення операції та видати в полки. В серпні за наказом терміново провели погрузку наявної техніки, деталей на залізничний транспорт та відбули до м. Миколаїв, щоб пересісти на морські судна. Як представник дивізії, контролював перевіз запчастин та автотехніки,слідкував за погрузкою. Перед посадкою на судно всіх переодягли в цивільний одяг. Відбув на кораблі "Фізик Курчатов" - новому, на той час сучасному сухогрузі, в дорозі перебували 17 днів. Корабель йшов на швидкості 19вузлів. Перехід через Атлантичний океан був важким. Після відкриття пакету дізналися, що порт прибуття - Маріель. У цей час триває зосередження дивізії на Кубі, яке продовжувалося до 22 жовтня 1962 року,оголошення США блокади навколо острова. Машини радянської автороти для перевезення вантажу прибули з Гавани, пункт призначення - Сан-Хосе, де базувалися тиловики дивізії. Штаб дивізії був на відстані 40 км. Місце дислокації тилових підрозділів вибирали особисто з командиром дивізії Стаценком. У підпорядкуванні Петра Васильовича були писар та комірник. Основне завдання - забезпечення запчастинами автотранспорту полків дивізії. Під час перебування організовував караули, забезпечував охорону тилового підрозділу. Роботи в польових умовах тривали цілодобово, тому і служби забезпечення працювали в цьому ж режимі.Окрім того, територія Куби була під постійним наглядом ВВС США. Незважаючи на складні умови, 51 ракетна дивізія завдяки злагодженості всього особового складу була приведена у бойову готовність раніше встановленого терміну. Тоді ж (до жовтня1962 року) Сполучені Штати Америки довели свою групу військ для вторгнення на Кубу до чверті мільйона чоловік. На щастя, конфлікт між двома державами був вирішений політичними засобами, і вже 29 жовтня 1962 року особовий склад дивізії приступив до демонтажу обладнання та стартових позицій. 31 жовтня роботи були закінчені. Шафорост Петро Васильович усього перебував на Кубі 3місця з серпня по жовтень 1962 року. Відбували на кораблі"Черняхівський". Дане судно дуже відрізнялося від нового суховантажа"Фізик Курчатов". Воно було застаріле та пошарпане, йшло 12 вузлів. У дорозі судно застав шторм. Було важко, заважала качка та морська хвороба.Незадовго до прибуття на Батьківщину "Черняхівський" зламався та стояв у відкритому морі більше 2 діб. Прибули до порту Балтійськ, звідти були переправлені до Ромнів. Після переформування дивізії, яка брала участь у операції "Анадир", повернувся на службу до Охтирської ракетної частини.Ракетні війська стратегічного призначення у ході Карибської кризи виконали основне завдання - стали головним фактором для отримання США від агресії проти Куби. У 1975 році майор Шафорост П.В. після 30 років та 7 місяців служби в армії звільнився у запас. На даний час має звання полковника, активний учасник громадської організації ветеранів війни та військовослужбовців "Честь маю". Петро Васильович Шафорост- учасник Великої Вітчизняної війни та Карибських подій нагороджений Орденом Червоної Зірки, медаллю за бойові заслуги, Орденом Богдана Хмельницького, має22 ювілейні медалі. Ми горді з того, що знайомі з ним особисто, як з людиною,яка все своє життя, здоров'я та знання віддала служінню Батьківщині та людям. Марченко Яна, учениця 11 класу Довжицького НВН, член Сумського територіального відділення МАН України, секція «Історичне краєзнавство» |