КАТЕРИНА МАКАРЕНКО: Ми відроджуємо культуру!
Автор Газета "Город А"   
09.04.2012 г.

Народилася у 1952році в селі Грунь Охтирського району, з 1970-го мешкає в Охтирці. 1975 року закінчила Харківський державний інститут культури за фахом керівник театрального колективу, а 1996-го - спецфакультет перепідготовки кадрів інституту підвищення кваліфікації працівників культури. У 1975-2006 роках працювала у виконкомі Охтирської міської ради, в тому числі, у 1980-1994 рр. - завідувачем міськвідділом культури, а у 1994-2006 рр. - заступником міського голови. З травня 2011 року - директор міського центру культури і дозвілля("Кнєжа"). Наприкінці 2010 року обрана депутатом міськради за списком партії "Сильна Ук­раїна". Голова постійної комісії міськради з питань гуманітарної політики та соціального захисту.

Одружена, має сина. Найбільше захоп­лення - українська пісня.

- Отже, почнемо з нашого традиційного пи­тання: чому Ви вирішили балотуватися в депу­тати?

- Почну відповідь здалека. Я багато років відпрацювала у сфері культури. Була першим керівником міськвідділу культури, після того як він 1980 року був створений у зв'язку з надан­ням Охтирці статусу міста обласного підпоряд­кування. Тож культурно-мистецька діяльність для мене, можна сказати, рідна. І мені було бо­ляче дивитися на те, як вона занепадає! Як ар­тисти виступають на сцені, вибачте, у драних костюмах, як на міського голову під час її висту­пу на сцені через дірявий дах капає вода. Тож я вирішила, що мій досвід може стати в пригоді у справі відродження культури. Жодних особис­тих цілей при цьому не переслідувала, адже на момент обрання вже кілька років була на пенсії, також займалася творчою роботою.

- І що Вам на сьогодні вдалося конкретно зробити як депутату?

- В грудні2010-го та у березні 2011 року я зверталася з депутатськими запитами до тодішнього міського голови. Темою цих запитів були ремонт дахів дитячої художньої школи та КЗ "Охтирський міський центр культури і дозвілля",а також покращення матеріально-технічної бази останнього. Жодної реакції на них я так і не дочекалася. Але у травні минулого року, невдовзі після того, як у міському керівництві відбулися кадрові перестановки, мені за­пропонували обійняти посаду директора центру культури і дозвілля, і я цю пропозицію прийня­ла. Вважаю, це й був мій головний конкретний крок як депутата.

- У такому випадку переформулюємо питан­ня: що Вам вдалося зробити як директору?

- Насамперед,хочу підкреслити: ті досягнен­ня, про які я зараз розповім, не є особисто моїми. Це - заслуга всього депутатського корпу­су та виконуючого обов'язки міського голови. Проте, з іншого боку, мені теж пощастило зро­бити в них свій посильний внесок і це відповідало моїй передвиборній програмі. От­же, за останній час за кошти міської влади відремонтовано приміщення хореографічного відділення музичної школи. Відремонтовано дах центру культури і дозвілля.Виділені кошти на сценічні костюми та звукопідсилюючу апа­ратуру. Розроблено частину проектно-кошто­рисної документації на реконструкцію глядацької зали МЦКІД (стосовно світла та звуку). На­решті створено ансамбль барабанщиць і бук­вально цими днями для них закуплений чудо­вий комплект барабанів!

- А чого І з яких причин не вдалося досягти?

- Протягом останнього року прогрес у міській сфері культури настільки явний, що про якісь невдачі згадати важко. А от якщо говорити про минуле... Мушу згадати про свою особисту не­вдачу і поразку всієї тодішньої місцевої влади, коли нам не вдалося передати на баланс міськради і тим самим зберегти для міста палац культури заводу "Нафтопроммаш". Це було прекрасне приміщення спеціального культур­но-мистецького призначення. Натомість нинішній центр культури - приміщення присто­соване, тобто колишній кінотеатр. У ньому еле­ментарно не вистачає кімнат для гурткової ро­боти тощо. Добре, що прийнято рішення про пе­редачу на баланс міста будинку молоді про­фесійного ліцею. Це має дещо полегшити наше становище. Але всеодно будівля МЦКІД потре­бує капітальної реконструкції.

- Ваша депутатська робота не обмежується сферою культури?

- Так. Я маю власну думку по різних питаннях гуманітарної політики. Наприклад, скажу пря­мо,що підтримала закриття школи № 7. Адже мені не раз доводилося бути присутньою на зборах у цьому навчальному закладі. І позиція більшості батьків була однозначною: "Ми хоче­мо навчати дітей у нормальних умовах, а не в сараї!" Крім того, будучи заступником голови Громадської ради при міськвиконкомі, я постійно беру участь у відповідних заходах. На­приклад, варто згадати про недавній "круглий стіл", на якому управління економіки з подання міськвідділу МВС запропонувало обмежити з 23-00 до 7-00 торгівлю спиртними напоями. Присутні підприємці були категорично проти. І я їх розумію:адже обмеження продажу алкоголю ніяк не вплине на самогоноваріння, з яким в нас практично не борються. Вважаю, тут є ши­роке поле для роботи тієї ж міліції.

- Ви балотувалися за списком партії "Сильна Україна", яка тепер фактично злилася з Партією регіонів. Як Ви до цього ставитеся?

- Нормально, більш того, сама збираюся вступати до Партії регіонів. На мій погляд, про­грама реформ нашого лідера Сергія Тігіпка за­раз частково втілюється в життя. Та й взагалі для мене важливі не партійна належність, а конкретні справи.

- І нарешті Ваші плани на майбутнє?

- Моя головна мета зараз - допрацювати до реконструкції будівлі МЦКІД, яка б дозволила йому стати повноцінним сучасним культурним центром. Це велика мета, що вимагає значних капіталовкладень, але досягти її реально. Якщо ж не обмежуватися професійною та депутатсь­кою діяльністю, то, по-перше, планую й надалі сприяти розбудові міської лікарняної каси, ініціатором створення та членом правління якої я є з 2003 року. Вважаю, це одним з па­ростків майбутньої страхової медицини. По-друге, як і раніше, працюватиму (на громадсь­ких засадах)керівником і солісткою народного театру української пісні "Калина".До речі, за­прошую до нього всіх любителів нашої рідної пісні!

Підготував Михайло Трофименко