Екстрим – частина буднів |
Автор Газета "Город А" | |
13.02.2012 г. | |
Ми вже писали про залізничну аварію, що сталася нещодавно на Тростянеччині. Тепер же продовжимо тему, розповівши, як брали участь у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації наші військові з в/ч А-0563 (інженерно-саперна бригада). Про це нам розповів безпосередній учасник тих подій підполковник Іван Іванович Тищенко: - Згідно з чинним законодавством, збройні сили, крім їх головного призначення (захисту держави від зовнішньої загрози), можна використовувати у двох випадках - для боротьби з тероризмом та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Випадок на Тростянеччині належав, звичайно, до останньої категорії. - Наскільки готові наші військовослужбовці до дій у екстремальних умовах? - До подібних умов нам не звикати. На базі в/ч А-0563 створений і діє загін з ліквідації наслідків НС, до якого входить фактично більшість службовців частини. Ми вже отримали серйозний досвід, наприклад, після вибухів на військових складах у Новобогданівці та Лозовій. - То в чому ж полягали особливості саме цієї НС? - Зокрема, в тому, що ми діяли пліч-о-пліч разом із представниками Міністерства надзвичайних ситуацій та залізничниками. Здійснювали цю роботу за наказом Міністерства оборони, куди в свою чергу звернувся з проханням голова Сумської облдержадміністрації. Вже через 1 годину 40 хвилин після отримання наказу ми виїхали на місце аварії. Враховуючи, що це був вихідний день, коли переважна більшість наших військовослужбовців-контрактників знаходилася за межами частини, вважаю це досить високим рівнем оперативності. - Скільки охтирських військових брали участь у цій місії? - Протягом трьох днів (29-31 січня) там щодня працювали 60-70 наших хлопців. Виїздили з Охтирки приблизно о 7-30 ранку, а поверталися додому о 20-30 - 21-00 вечора. - І що ж конкретно вони робили? - Відразу зауважу, що з хімікатами справи ми не мали (цим займалися МНС-ники). Наша спеціальна техніка також не знадобилася. Охтирчани здебільшого витягали груз із пошкоджених вагонів і перевантажували його на машини. Звісно, дещо ускладнював роботу мороз, але на місці надзвичайної ситуації були обладнані пункти обігріву, де можна було, наприклад, попити гарячого чаю. Загалом, хлопці проявили себе з найкращого боку. Особливо хотів би відзначити таких з них, як старший лейтенант Віктор Вікторович Рибалка, старший сержант Олексій Володимирович Хоменко, старший солдат Роман Вікторович Дубовик. Власне, так і мало бути, бо для нас, військових інженерів, екстремальні ситуації - частина буденної роботи. Питання задавав Михайло Трофименко |