13 січня на базі міської загальноосвітньої школи №3 відбулися щорічні дитячі змаган­ня з кімнатного авіамоделювання.

Участь у ньому цього разу взяли 45 учнів практично з усіх охтирських шкіл, а також вихованці станції юних техніків. Перед схвильованими хлопцями, кожний з яких тримав у руках власноруч виготовлену модель, виступив представник організації "Маю честь", в минулому - військо­вий льотчик і воїн-інтернаціоналіст П.О.Бринжало. Петро Олексійович, зокрема, згадав, що його особистий шлях до авіації почався саме із захоплення моделюванням. Також юних спортсменів привітали і побажали їм успіху виконуюча обов'язки начальника міськвідділу освіти Л.М.Тріщенко та директор станції юних техніків І.В. Русанова.

Суворі, але справедливі судді пояснили школярам правила змагань і... почалося! Боротьба за призові місця велася у 2 видах - запуску моделей на дальність та на точність польоту. При цьому кожний учасник мав по 3 спроби в обох видах, ре­зультати яких підсумовувалися. Вражала, насамперед, різноманітність представлених моделей (їх налічувалося не менше 5-6 різновидів). І, звичайно, вистачало, емоцій та азарту!

А тепер перейдемо до результатів: отже, у змаганнях на дальність переконливо переміг Сергій Гармаш(команда ЗОШ №1) із загальним результатом 60,5 м (тобто його мо­дель у всіх 3-х спробах долетіла майже до кінця великого шкільного спортзалу!); 2-м став Тарас Соловей (станція юних техніків, 55,2 м); 3-м - Олександр Лейба (ЗОШ №1, 54,5 м).

Що ж до точності,то тут неперевершеним виявився вже знайомий нам Тарас Соловей з максимальним результатом ЗО балів (його модель всі 3 рази пролетіла у центральний прохід, що оцінювалося в 10 балів); 2-е і 3-є місця посіли та­кож вихованці СЮТ - Руслан Лендьєл(22 бали) та Володимир Уситенко (19 балів).

Окрасою турніру стали показові виступи, цей, можна ска­зати, майстер-клас досвідчених авіамоделістів. Достатньо сказати, що одна з оригінально збудованих моделей літала, махаючи крилами, як птах!

І все ж, що спонукає дітей займатися моделюванням? І чи є в цьому якийсь практичний сенс?На ці наші питання охоче відповів учень випускного класу гімназії (і, до речі,не­офіційний тренер гімназійної команди!), авіамоделіст із серйозним стажем Ігор Романенко: "Моделюванням я зай­маюся з 2-го класу. Особливо мені до душі сам процес виго­товлення моделей, до чого мене спонукав перегляд телепе­редач по каналу "Дискавері". Багато разів вигравав різні об­ласні змагання,в тому числі з радіокерованими моделями. Чи хочу я стати льотчиком? Ні, беріть вище! Моя мета - всту­пити до авіаційного інституту і здобути спеціальність інжене­ра. Це мені цікавіше!".

Як бачимо, для деяких людей авіамоделювання - не просто розвага, а свого роду покликання, шлях до творчої реалізації.

Михайло Трофименко