Сумнівної якості «подарунок» |
Автор Газета "Город А" | |
12.09.2011 г. | |
Поетеса Галина Будянська вважає, що "Гімн Охтирки", затверджений на недавній сесії, є недолугим творінням, хворим на сухоти Життєва позиція поетеси Галини Будянської не дозволяє їй залишатися осторонь тих подій, що відбуваються в рідному місті. Дізнавшись зі шпальт місцевих газет про те, що на сесії міської ради 22 серпня депутати подарували Охтирці гімн, та ознайомившись з його текстом, Галина Анатоліївна довго не могла знайти собі місця. На п переконання, вірш Анатолія Литовченка є мертвонародженим дитям. Відтак не може називатися гімном нафтової столиці. Продовжує Галина Будянська: - Зі статті "Освіті знову перепало на горіхи", котра була надрукована в одному з попередніх номерів газети "Город А", я дізналася, що на недавній сесії депутати міської ради подарували Охтирці гімн. Прочитавши його, просто отетеріла. Як можна було оце безграмотне творіння, написане лівою ногою, та ще й на голодний шлунок, проголосити гімном рідного міста? Як сказала би Проня Прокопівна, це "кавалерские надсмешки". Але тут - не до сміху. Читаємо: "І пам'ятні місту козацькі фортеці, козацький курінь і гусарська є рать". Виходить, фортеці й курінь були, а гусарська рать - є. Коли читаєш, сполучник "є" зливається зі словом "рать". Маємо нове слово - "єрать". До речі, гусарські полки ніколи не називались раттю. Це поняття відоме ще з княжих часів. Воєвода керував дружиною, яка під час боїв і називалася раттю - від слова "ратай", себто пахар, землероб. Далі читаємо: "У нашому місті героїв чимало, усі ми схиляєм пред ними чоло". "Пред" - калька з російської. За текстом, лишилися в пам'яті курінь (очевидно, стоїть на площі Леніна), і ота "єрать". А ще усвідомлення того, що автору треба вивчити українську мову. У вірші не видно Охтирки, не видно її людей, а головне - автор не вклав у цей твір душі. Це вірш ні про що, мертвонароджене дитя, збірна солянка, набір штампів, "взагалі по загалям". Дивує, чому таке явище, як вибір гімну, пройшло тихо, келейно, закулісно. І вийшло, як у тій пісні: "У Михайла на городі виросла полова, а в сусідньому селі пропала корова". Коли дізналася зі статті, що на сесії з цього приводу доповідала Катерина Макаренко, все стало на свої місця. Ця мила жіночка вже вдруге "дарує" Охтирці, вдруге, наголошую, сумнівної якості подарунок. Понад 20 років тому, ще за радянських часів, міська влада оголосила конкурс на кращу пісню про рідне місто. Газета "Прапор Перемоги" друкувала тоді всі тексти, не називаючи прізвищ авторів. Минув час, пісні зазвучали на сцені палацу культури заводу "Промзв'язок". Зібралося багато городян, а журі очолювала саме пані Макаренко. "Охтирський благовіст" (слова - Г. Будянська, музика - Г. Ванфулін, - авт.) лунав у виконанні хору НГВУ "Охтирканафтогаз". І саме цей твір викликав найбільше схвалення, але, на подив усіх присутніх, Катерина Макаренко оголосила гімном Охтирки вірш покійного Бориса Білецького. і спробував би хто посперечатись чи заперечити партійній дамі. Цікаво, що з тих пір той гімн жодного разу не виконувався. А "Охтирський благовіст" став візитівкою хору НГВУ. Приспів пісні звучав, як позивні фестивалю "Пісенні береги Ворскли". Я рада,' що пісня не загубилася, а звучить зі сцени як неофіційний гімн Охтирки. Чому ж нині у газетах не були надруковані тексти всіх авторів? Чому на обговорення не запросили поетів із Сумської обласної організації літераторів? На суд депутатів винесли тільки "єрать". Дивує, що депутатский корпус пішов на поводу однієї людини, не прислухавшись до думки тих, хто був проти цієї "єраті". Радує, що є мудрі, далекоглядні депутати у Охтирській міськраді. Чому ж до їх думки не прислухалися? І пропустили оцей сором. Як і той, який колись "единолично" затвердила Катерина Макаренко. Було б непогано, якщо, звичайно, на це буде згода колективу редакції, надрукувати тексти всіх авторів, чиї твори претендували називатися гімном Охтирки. У нашому місті багато розумних, освічених людей. Нехай вирішують, чий текст кращий. Сподіваюсь, депутатам міськради вистачить сміливості визнати свою помилку, адже менш ніж за чотири роки склад її зміниться. Навіщо ж полишати у спадок недолуге творіння, хворе на сухоти. За останні роки з'явилося чимало нових імен на поетичному небосхилі Охтирки. Ці люди є справжніми патріотами рідного краю. Буду рада, коли охтирчани виберуть кращий гімн. І зовсім не обов'язково, щоб це був "Охтирський благовіст". Я - за чесний, справедливий відбір. Ось така моя думка. На розсуд наших шановних читачів Галина Будянська виносить кілька своїх віршів, народжених у любові до рідного краю, сповнених поваги до людей. Охтирський благовіст Мелодія дзвонів соборних Приспів: Буревіїв пекельного лиха Долали Охтирку татари, Приспів: Вічні шуми прадавнього бору Нащадків етапом погнали. Приспів: Хай же дзвони нас будять довіку Охтирка - козацька сторона ... Зір чарують донни Приспів: Як музика - говірка, Де не буду, лину Котрийсь із цих текстів міг би стати офіційним гімном Охтирки, але... Ігор Івахненко |