Минулої середи на базі євроклубу Охтирської гімназії відбулися громадські слухання, присвячені проблемам дітей трудових мігрантів та пошуку шляхів їх вирішення. Учасники зібрання були одностайними в тому, що на державному рівні цьому питанню приділяють недостатньо уваги. Як наслідок - збільшення рівня трудової міграції і соціального сирітства.

"Проблема виховання дітей, чиї батьки поїхали працювати за кордон, або розлучилися, - сьогодні дуже актуальна. Статистичні дані говорять про збільшення кількості дітей вулиці, соціальних сиріт, дітей, що потрапляють у погане ото­чення. Інколи ці цифри про­сто шокують. Однак гімназія, на відміну від решти міських шкіл, у цьому плані більш-менш благополучна. Але за інформацією психолого-педагогічних служб, в інших школах є багато дітей, що ви­ховуються у неповних сім'ях або й взагалі без батьків. Сьогодні вони становлять групу ризику, відтак має про­водитись певна робота із та­кими дітьми. Не тільки з боку педагогів, а й з боку спеціалістів відповідних соціальних служб, психо­логів. На прикладі нашого Центру соціальної адаптації дітей трудових мігрантів ми показали, як можна об'єднати зусилля заради подолання болючої суспільної проблеми. І у нас, вважаю, це непогано вийш­ло", - ділиться думками координатор євроклубу "ЄвроStella" Оксана Мироняк.

Ініціатором створення Центру соціальної адаптації дітей трудових мігрантів, на­гадаємо, є десятикласниця Охтирської гімназії Анастасія Вдовічен. Торік вона взяла участь у конкурсі "Пер­ший крок до успіху", що про­ходив у два етапи.

"Для початку треба було написати два есе. У першому викласти власне бачення дівчини-лідера, у другому - порушити актуальну суспільну проблему та за­пропонувати шляхи її вирішення. Згодом мене за­просили до участі у другому етапі. Він проходив у Києві в червні минулого року. Там я й презентувала свій проект щодо створення у нашому місті Центру соціальної адаптації дітей трудових мігрантів. Згодом під нього виділили кошти. З 1 грудня минулого року розпочалася реалізація проекту, що три­вала півроку. За цей час ми зробили дуже багато. Ство­рення Центру проходило у кілька етапів, які ми розроб­ляли спільно з євроклубівцями та координатором євроклубу Оксаною Василівною Мироняк, У ході реалізації проекту відбувалися тренінги з лідерських якос­тей, які проводила я, зустрічі із спеціалістами соціальних служб, психологами, меди­ками. Ще ми проводили опи­тування на вулицях - щодо обізнаності громади з про­блемами дітей трудових мігрантів, трудової міграції взагалі. Таке ж опитування проводили й серед вчителів. Недавній наш тренінг був присвячений тендерній освіті", - каже ініціатор ство­рення Центру соціальної адаптації дітей трудових мігрантів Анастасія Вдовічен.

Втілювати ідею створення Центру Насті допомагали не лише вчителі, а й євроклубівці. У ході громадських слухань кожен з них ділився власними поглядами на проблеми дітей трудових мігрантів. "Сім'я (родина) - це соціальна група, що скла­дається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у закон­ному (громадянському) шлюбі, спільних дітей та най­ближчих родичів. У наш час майже кожна родина сти­кається з низкою проблем. Серед них - постійна нестача коштів, надмірна зайнятість батьків на роботі або відсутність останньої, що провокує пияцтво, жорстоке поводження з дітьми. Це не­гативно впливає на дитячу психіку, змінює поведінку. Набагато гірше, коли батьки у пошуках кращого життя виїздять за кордон. Діти за­лишаються з родичами, як правило, з бабусями та діду­сями, не отримують достат­ньо батьківської уваги. Три­вала відсутність батьків ро­бить дітей бездоглядними, і дуже скоро ті починають вважати, що їм все дозволе­но. Як на мене, держава не повинна залишатися осто­ронь проблеми трудової міграції населення за кор­дон, і докласти максимум зу­силь для того, аби тут, в Ук­раїні, створити достатню кількість робочих місць, за­безпечити людей достойною заробітною платою, якої б вистачало на повноцінне ут­римання родини...", - вва­жає Тетяна Приймак.

У своєму виступі на­чальник міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та мо­лоді Любов Петрівна Бобарикіна неодноразово наго­лошувала, що проблема тру­дової міграції, торгівля людьми, дитяча проституція є надзвичайно актуальною в наш час. "Це дуже правильно, що ми сьогодні обгово­рюємо проблеми дітей тру­дових мігрантів. Питання важливе не тільки для країни в цілому, а й для кожної окремої родини зокрема історично і ментально склалося так, що сім'я для українця - річ дуже важлива", каже пані Бобарикіна. І до дає: "Коли у державі настає економічна криза, збільшується рівень без­робіття - у першу чергу страждає сім'я. Аби утриму­вати родину, дати своїй ди­тині гарну освіту батьки зму­шені їхати на заробітки за кордон. У такій ситуації вони - заручники обставин. Особ­ливо проблематично, коли родину полишає жінка, мати. У родині вона грає чи не най­важливішу роль. Недарма ж у народі кажуть, що жінка тримає хату за три кутки, а чоловік - за один. Із давніх-давен жінка вважалася бе­регинею родинного вогни­ща... Я веду до того, що від'їзд жінки найбільше впливає на збалансованість сімейного стану, точніше, по­рушує його.

Що головне у цій ситуації? Як на мене, потрібна, перш за все, грамотна політика держави, спрямована на за­доволення потреб громадян у працевлаштуванні, чого сьогодні немає. Та й самі батьки, розуміючи важ­ливість цієї проблеми, ма­ють все обдумати, перш ніж зважуватися на такий крок, як трудова міграція за кор­дон. За таких умов і діти не мають забувати про свою відповідальність. Вони по­винні усвідомити, що їх мами і тата їдуть за кордон не розважатися, а за­робляти гроші, аби потім, повернувшись на Батьківщину, оплатити ди­тині навчання у престиж­ному виші, допомогти придбати житло тощо. І не варто забувати про найго­ловніше - елементарне спілкування. Я переконана, що ситуація покращиться тоді, коли між дітьми та бать­ками, що виїхали працювати за кордон, не припиняти­меться спілкування - телефо­ном, через Інтернет, за допо­могою звичайних листів...

Член євроклубу Олександ­ра Гладченко вважає трудо­ву міграцію великою соціальною проблемою. "Взагалі, міграція - явище давнє. До трудової міграції людей, здебільшого, спону­кають економічні негаразди, низькі рівень життя та купівельна спроможність, високий рівень безробіття. Останнім часом все і більше українців І їдуть шукати кращого життя за кордон, бо на рідній землі не бачать жодних перспектив. Як наслідок, стражда­ють діти, що роками не ба­чать своїх тат і мам...", -розмірковує Саша.

Поряд Із трудовою міграцією, вважає євроклубівець Кирило Коваленко, соціальною проблемою у су­часній Україні є бездоглядні діти, котрі, не всі, звичайно, "користуючись" відсутність батьків, спрямовують свої зусилля не навчання, а на розваги. "Нерідко діти, чиї батьки мігрували за кордон, залишившись з бабусями і дідусями, починають витра­чати батьківські гроші не за призначенням - відвідують нічні клуби, інтєрнет-кафе. Тривала безконтрольність призводить до прогулюван­ня занять у школі, діти ризи­кують потрапити у погане оточення, вперше спробува­ти наркотик... Словом, вони поступово відмежовуються від суспільства", - каже Ки­рило.

Згодом до обговорення приєдналася Інна Віталіївна Сєрікова, оперуповноважена відділу кримінальної міліції у справах дітей Охтирського міськвіділу. "Наш відділ займається поперед­женням та виявленням зло чинів, скоєних непо­внолітніми. У цьому напрям­ку ми співпрацюємо із служ­бою у справах дітей. З метою зменшення підліткової зло­чинності у місті та районі проводяться профілактичні рейди, до участі у яких залучаються й працівники відповідних соціальних служб. Наразі я не готова сказати про тенденцію до збільшення чи зменшення злочинів, скоєних підлітка­ми, але те, що вони мають місце - незаперечний факт. Вважаю, що цьому не в ос­танню чергу сприяє й те, що діти часто залишається без батьківської уваги, батьківського контролю. Дітей теж можна зрозуміти, інколи вони не можуть швид­ко зорієнтуватися, як діяти у тій чи іншій ситуації. Але це аж ніяк не виправдання, відповідальності все одно не уникнути" - зазначає пані Сєрікова. І наголошує: "Про­блеми з законом у підлітко­вому віці можуть легко обер­нутися поганою репутацією в майбутньому. Неза­довільна характеристика зі школи та перебування на обліку у відділі кримінальної міліції у справах дітей аж ніяк не додадуть впевненості під час вступу до вишу або працевлаштування".

Лікар-нарколог Світлана Бонда­ренко у своєму ви­говорила переважно про підліткову наркоманію та її жахливі наслідки. Пані Бондаренко переконана, що діти, чиї батьки виїхали на заробітки за межі України, у цьому плані становлять особливу групу ризику.

"Наркоманія - це надзви­чайно актуальна суспільна проблема. і не треба думати, що ця біда вас ніколи не за­чепить. Будь-хто одного разу може поповнити ряди нарко­манів, навіть того не бажаю­чи. Сьогодні на обліку у нар­кологічному диспансері пе­ребуває 107 осіб. Є серед них, на превеликий жаль, і неповнолітні. За 5 місяців поточного року їх кількість зросла майже втричі, порівняно із торішніми по­казниками.

Зустрічаючись з учнівською молоддю, я часто проводжу анонімне анкету­вання. І нерідко читаю в ан­кетах, що діти вперше спро­бували алкоголь у присут­ності батьків, які помилково вважають, що коли дитина випиває під їх наглядом - нічого поганого в цьому не­має. Але ж пияцтво пород­жує пияцтво. І неважливо, випиває дитина у родинному колі, чи з однолітками у барі", - каже Світлана Дмитрівна.

Досить часто, за словами лікаря, батьки не звертають увагу на зміни у поведінці свого чада, його психічний та фізичний стан. Що щось не так розуміють, коли, скажімо, з дому починають зникати гроші, цінні речі. Пані Бондаренко радить відхиляти будь-які пропо­зиції друзів чи однолітків спробувати наркотики, бо "вони знають, з якою метою пропонують вам це зроби­ти".

- Я переконана, що при­вчати дітей до здорового способу життя батьки мають на власному прикладі, уни­кати паління та вживання алкоголю у присутності сина (доньки). І найголовніше - не забувати про самоконтроль, бо наслідки наркотичної за­лежності - дуже серйозні, - підсумовує лікар-нарколог.