Кажуть, що час - найкращі ліки, хоча роки минають, а пам'ять вперто вертає всіх на­зад.

Щороку 15 лютого ми вшано­вуємо пам'ять про тих, хто поліг в гарячих точках національних війн. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, а свя­то вірячи, що виконують свій інтер­національний обов'язок: Куба, В'єтнам, Камбоджа, Єгипет, Сірія, Угор­щина, Афганістан та інші. Святкуючи пе­ремогу у Великій Вітчизняній війні 65 років тому, прадіди думали, що та війна остання. Вони не знали, що їх дітей та онуків теж на­зиватимуть вете­ранами.

Пошуковий загін "Пам'ять", який діє вже більше 10 років, за сприяння де­путата міської ра­ди, голови ор­ганізації вете­ранів війни і військової служ­би "Маю честь" Л.С. Могилка, ко­мандування в/ч А-0563 та Охтирського міського голови провели урок мужності для учнів ЗОШ 1-2 ст. №7 під назвою: "Цей одвічний біль війни". 18 лютого о 15 годині прибули запрошені ветерани організації "Маю честь" та військово­службовці 91-го інженерного полку до школи. Юні пошуковці радо зустріли їх та запросили до спілкування.

Під звуки Марша Авіації юні бійці зайшли до зали і зайняли свої місця за "польовим" столом. Справжні воєнні прапори, одяг, ветерани з нагородами. Все це водночас відтворило ситуацію подій далеких радянських часів.

Цікаво було почути спогади майора у відставці, ракетника, учасника операції "Анадирь" Генадія Максимовича Борятинського: "Завдання наших частин по­лягало в тому, щоб, після розміщення на Кубі, бути готовими за бойовим на­казом із Москви завдати ракетних ударів по обє'ктам США. Для цього пла­нувалося розмістити на острові три пол­ки, озброєні ракетами середньої даль­ності Р-12 (це 24 пускові установки) і два полки з ракетами Р-14 (16 пуско­вих установок). Крім того, планувалася дислокація мотострілкових полків з метою бойового прикриття, які б мали зону бойових дій шириною до 200 км і глибиною 30-150 км. Частини Військо­во-Повітряних Сил разом із частинами Військово-Морського Флоту та Сухопут­ними військами мали знищувати бой­ові кораблі і десанти СІНА, блокувати мінами базу СІНА на Кубі, вести розвідку".

Учні вперше мали змогу доторкнути­ся до далеких подій 1962 року, конфлікту, відомому всьому світу під на­звою "Карибська криза".

Підполковник у відставці, командир авіаескадрілії, учасник бойових дій в Афганістані Петро Олексійович Бринджала розповів про героїчну і трагічну війну, яка тривала вдвічі довше, ніж Ве­лика Вітчизняна війна, у якій загинуло 15 тисяч радянських воїнів, серед яких не повернулися до рідних домівок 3360 українців, 3560 стали інвалідами, а 80 бійців пропали безвісти.

27 грудня 1979 року війська СРСР увійшли до Афганістану для підтримки прокомуністичного режиму. Спочатку вони розташовувалися гарнізонами у великих містах країни, а згодом посту­пово втянулися в бойові дії по всій те­риторії Афганістану. І невже можна за­бути оту згорьовану неньку, оту ранню сивину, оті виплакані сльози над "цинковими" хлопчаками, яких у Союз при­возив "чорний тюльпан". 15 лютого 1989 року останній наш солдат був ви­ведений за межі республіки Аф­ганістан. Цей день і є закінченням аф­ганської війни для радянських людей. Закрилася остання сторінка героїчного І драматичного літопису. Перестали йти похоронки з Кандагара і Гардеса, Джелалабада і Кабула. Хто тепер зможе да­ти оцінку такій "неправильній" війні?

Наші охтирчани, воїни-сапери 91-го інженерного полку також успішно бра­ли участь у миротворчих місіях ООН в країнах: Іраку, Лівані, Анголі, С'єра-Леоне та Інших. Старший лейтенант Сергій Дмитрович Салипа, учасник миротвор­чих місій у Ліберії, розповів учням про бойові завдання, про те, як і чому по­трапив він до цієї країни і з якими вра­женнями повернувся додому Старшина

Роман Іванович Запорожченко повідо­мив про перебування в Іраку, чим там займався та поділився своїми вражен­нями про країну.

Всі присутні схилили голови перед світлою пам'яттю тих, хто залишився вічно молодим. Метроном у повній тиші відлічив хвилину мовчання...

Заступник начальника Охтирського гарнізону з виховної роботи підполковник Ю.М. Скорик привітав всіх ветеранів з Днем Захисника Вітчизни та нагородив за високий рівень військово-патріотичного виховання ко­лектив школи грамотою начальника гарнізону, а голова організації ветеранів "Маю честь" Л.С. Могилко, приєднавшись до привітань, від імені голови Всеукраїнської Спілки учасників війни нагородив почесною грамотою пошуковий загін "Пам'ять та ТРК "Пуль­сар", а також пам'ятним знаком ВСУС "50 років ВСУС" керівника пошукового газону "Пам'ять" А.Ю. Чернишкіна та кореспондента ТРК "Пульсар" О.В. Куліша Підсумки уроку мужності підве­ла перший заступник міського голови В.М. Устинова, яка побажала всім спо­кою, злагоди та добробуту у великому домі, який зветься Україна.

Анатолій Чернишкін, керівник пошукового загону "Пам'ять"