За 17 років заклади культури не мали жодного капітального ремонту

«Безвихідна ситуація», - гово­рить про один із аспектів творчого розвитку дітей в місцевій худож­ній школі заввідділом культури Любов Бобарикіна. Мова йде про спеціальну піч (яка раніше пра­цювала, а зараз стоїть без дії) для обпалювання виробів із глини, оскільки у школі знову відкрито клас ліплення та скульптури.

Художня школа переживала різ­ні часи, так само, як і наша краї­на: на якому місці стоїть розвиток культури в державі, на тому ж міс­ці - і в нас. На жаль, на одному з останніх.

Проблеми дірявого даху й мате­ріального забезпечення художньої школи не так давно висвітлюва­лись на сторінках нашої газети, мерія і депутати в курсі цих про­блем, але відповідь поки що одна: «Немає коштів».

Почали спілкування з завідую­чою відділом культури з печі, але далі мова зайшла про страшенні проблеми в усіх закладах культури нашого міста, починаючи з МЦКіД «Кнежа», тому що там, також про­тікає стеля у великому залі, і сцена непристосована, немає потрібного освітлення і таке інше (бо «Кнежа» - це кінотеатр), страшна ситу­ація у дитячій бібліотеці-філії, там також тече дах.

«За 17 років перебування на цій посаді, ні в одному закладі культури не було проведено жод­ного капітального ремонту, за­раз ми потихеньку укріплюємо матеріально-технічну базу, але потрібна більш суттєва фінансова допомога.

Маємо й приємні новини, ама­торські колективи атестувалися і тепер б Охтирці 2 зразкових ко­лективи (дитячих) і 4 народних (дорослих), а це значить, що вони будуть утримуватись за рахунок бюджету, за самовіддану працю в творчому розвитку дітей облдер­жадміністрація призначила сти­пендію Зої Степанівні Накліцкій. Ми також подавали свої проекти по розвитку місцевого самовря­дування, та поки що не «зловили свою хвилю», та й на кожен про­ект повинен бути певний фінансо­вий вклад», - ось така ситуація з нашими культурними закладами. «Вселяє надію недавно підписа­ний закон про культуру», - додає до сказаного Любов Петрівна.

Чи продуктивно жити надією на державу? Частіше виграє той' хто самотужки шукає шляхи, спонсо­рів та меценатів, цікавиться, як в інших виходить співпрацювати з різноманітними світовими фонда­ми. Ми ж з вами не в Японії живе­мо, де освіта і культура нації сто­їть на першому місці, а в Україні, де закон про культуру лише щойно прийняли.

«Безвихідних ситуацій не бу­ває» - всесвітньовідома істина.

Валерія БАКУЛІНА