Іван Багряний був сином Павла Лозов'ягіна, а отже по батькові ми звемо його Павловичем. Про це знає навіть кожен школяр. А чи знали про це в архітектурному відділі, коли на меморіальній дошці нашого талановитого земляка створювали напис "Іван Петрович Лозов'ягін"?

22 січня в день святкування Соборності України в Охтирці біля районного Будинку культури урочисто було відкрито меморіальну дошку поету, прозаїку, публіцисту, громадсько-політичному діячу Івану Багряному (Іван Павлович Лозов'ягін), уродженцю Охтирщини.

В урочистому відкритті меморіальної дошки взяли участь заступник голови Сумської ОДА Олег Медуниця, голова Охтирської РДА Ігор Шарай, голова Охтирської районної ради Юрій Ситник, краєзнавець та журналіст, дослідник житгєвого та творчого шляху І. Багряного Олександр Галкін, головний архітектор міста, автор проекту Михайло Новосельський та меценат Микола Череда.

Виступаючі наголошували на важливості вшанування талановитого земляка, яким пишаються не лише в Охтирці та Україні, а й далеко за їхніми межами, висловлювали свої захоплення Багряним як громадським та політичним діячем, згадували неоціненний вклад автора в літературну спадщину. Заступник голови сумської ОДА Олег Медуниця навіть висловив ідею щодо присвоєння Обласній бібліотеці в м. Суми ім'я видатного земляка з Охтирщини. Як воно буде далі - поживемо побачимо. А от сьогодні маємо у нас в місті меморіальну дошку Івану Багряному, саме цей проект переміг серед семи претендентів. .

Розробники меморіальної дошки не стали вигадувати чогось надзвичайного - викарбували портрет, знизу причепили "аркуш паперу", який, за словами автора, символізує той факт, що Багряний кілька разів починав своє життя з "чистого аркуша" і запозичили рядки з поезії "Золотий бумеранг", що викарбу-вані скульптором Л. Молодожанином на нагробку могили І. Багряного у Новому Упьмі (Німеччина): "Ми є. Були, і будем ми! Й Вітчизна наша з нами".

Також присутні на дошці три надписи: "Скелька", "Тигролови" та Охтирка. Назва нашого міста, слід розуміти, показує на міні-карті України батьківщину письменника. "Скелька" та "Тигролови" - відомі твори Багряного. І не подумайте, що цитата взята хоча б із одного з них (хоча на дошці одразу цього й не зрозумієш). А от чому лише дві назви вмістилося на дошці за спиною прозаїка, невідомо. Чи то не вистачило місця, чи то не вистачило, вибачаюсь, пам'яті, щоб пригадати хоча б ще пару визначних і не менш відомих творів нашого земляка. Бо незнайомому з творчістю Багряного доробок автора здасться надто куценьким. А між тим ще у 1992 році Іванові Багряному посмертно присудили Державну премію України імені Тараса Шевченка за романи "Сад Гетсиманський" і "Тигролови".

А на що ще, крім пам'яті, можна списати наступний "ляп"? За пафосними виступами ані запрошені під час урочистостей, ані розробники меморіальної дошки за час її створення не помітили не те що прикрої, а грубішої помилки (якщо це можна так назвати). Іван Багряний був сином Павла Лозов'ягіна, а отже по батькові ми звемо його Павловичем. Про це знає навіть кожен школяр. А чи знали про це в архітектурному відділі, коли на дошці створювали напис "Іван Петрович Лозов'ягін"?

Борони Боже, вам та вашим дітям знайомитися або ж вивчати нашу історію, культуру та літературу на таких прикладах.

Марина Мартищенко