Ніби вчора то було. Зима. Через ліс прямую в сусідні Щоми до школи. Тиша навкруги і пречиста новизна, бо щойно снігу щедро насипало. Тільки вийшов на узлісся, дядько Федька назустріч з рушницею. Глибоко грузне у білому пухові, але бадьорий, румяний.

- До школи? Ага.

- А в сумці мабуть , п'ятірок повно?

- Та коли як.

І теж насмілююсь на каверзу:

-А ваші зайці десь пасуться?

- Іш ти, жартівник! Хай собі пасуться. Дивись, краса яка навкруги.

Федір Івановичі мав кілька пристрастей, ростив хліб, плекав сади і насолоджувався красою довкілля.

Випала зустріч з і мисливцями і по-і рівняно недавно. Саме черговий бензиновий "голод" допікав. Мабуть, з четвертої спроби з синочком вибрались до своєї Качанівки. Дуже хотілось. Перший морозець уже довів до кондиції щедрі терни в Проскурному. Тільки в хату - за відра і до лісу. На узліссі цілий автопарк: ЗІЛ, ПАЗик, два УАЗи. Ніколи й подивуватись, поспішаємо звичним путівцем, скоро Коритова дорога, а там і Проскурне. Раптом:

- Стійте, Ви куди? 

- ?

- Ану назад. Бачите, на номерах стоїмо, а знизу гон.

- Який гон, які номери? Ми по терен.

- Дивіться, щоб свинцевого терну не вхопили. Втямили? Якщо ні, зараз розтлумачимо...

А тепер про минулу суботу. Нічого не віщувало біди. Стояв золотий осінній ранок. І наша дорога туди, в Качан-івку. Але що це? Вже біля перших дворів гурти чоловіків з рушницями, далі більше. А від Павлівки по неораному полю у суворому порядку, з рушницями напереваги рухається бойовий цеп. Ага, сьогодні відкриття полювання.

А у нас "тихого" полювання не вийшло. Ні терну, ні опеньків не назбирали. Гасили пожежу. В Старій Качанівці мешканців, разом з наїжджими, як ми, ледь за десяток, вогонь спочатку тримався в яру. Потім зі швидкістю вітру по сухому травостою кинувся до осель. Водою, ряднами, граблями - чим тільки не збивали полум'я. Не виходило. Довелось кликати пожежників з сусіднього ГПЗ. За п'ять хвилин прискочили. Чотири метких хлопці врятували село. Але ж у мертву зону перетворено восьмигектарну площу. Вигоріли молоді деревця, пошкоджено дорослі, пропали терники, кущі глоду, шипшини, цілющі лікарські рослини. Подекуди зіпсовано тини, паркани. Чи варто говорити про психологічний стан людей.

І хто ж палії? Та мисливці ж. Це новітній спосіб виганяти дичину. Думаєте, кинулись гасити? Побачили, яке лихо зробили і як вітром їх змело.

Невеселі повертались до міста. Тільки проминули Ясенок - ще один наслідок суботнього полювання. До шляху котить потужний вал

вогню, що розкинувся від Ясенка до Розкопів. Теж зайця гонить. А з-за Ясенового піднімається ще одна заграва. Мабуть у Рибальському полюють.

Ми щиро вдячні пожежникам, їхнє протиборство з вогнем заслуговує найвищої оцінки. А звертаємось до тих, хто мав не допустити лихо. їх немало: Товариство мисливців, природоохоронна інспекція, державні та агролісівські мисливствознавці, правоохоронці, землевпорядники. Де контроль за використанням угідь і не тільки держлісгос-півських, сінокосів, пасовищ, земель запасу і резерву? Де правила полювання, техніки безпеки? Де елементарні моральні і людські норми поведінки під час "активного відпочинку на природі"?

Не вгледіли? Знайдіть винуватця і покарайте. Адже і сліди свіжі, і первинна організація мисливців, і лісівники є. До речі, наш багатостраждальний яр - пасовище, місце відпочинку та збирання грибів, ягід, трав, горів уже не раз. Востаннє качанівці самотужки гасили пожежу два місяці тому. За неї нікого навіть не пожурили.

У свій час побував у Німеччині. Цікавився, як там полюють. І зробив висновок, що порівняно з нашими мисливцями священнодіють. Ідеальна організація, суворо визначені межі полювання і обов'язково далеко від населених пунктів, догляд за дичиною, її годівля, інструктажі, контроль. Мисливці мають єдину, з яскравими знаками, форму одягу. А впольоване призначається для реалізації через торгівлю, снайперський постріл винагороджується трофеєм -ратичкою, іклом або рогом.

Йде полювання... Мисливці, аби поталанило, повторюють відоме заклинання: "Ні пуху, ні пера". Я теж їм цього побажаю, але вкладу прямий зміст, заслужили!

Від імені мешканців села Стара Качанівка

Микола Мотрвнко