Харкову недавно поталанило. Довгий час історична пам’ятка - будинок Сурукчи, який довгий час занепадав (історія схожа з нашим БО), викупив якийсь багатий IT-шник. І почалася ревіталізація… Коли ж поталанить Охтирці?

«Світ проходить там, де ти стоїш,

Світ торкається найглибшої із тиш…

Світ виникає зі світла й пітьми,

Справжня історія твориться дітьми…

- Де твоя лінія Маннергейма?..

Лінія, що тягнеться весь час за тобою…»

Запитує Сергій Жадан зі своїм рок-гуртом. А ви запитаєте, що спільного між Охтиркою і якоюсь лінією Маннергейма. Давайте звернемось до історії. Вікіпедія інформує: «Лінія Маннергейма – це смуга фортифікаційних споруд, яку побудувала Фінляндія на Карельському перешийку у 20-30-х роках 20 століття, на випадок війни з Радянським Союзом. Ініціатором споруди був барон Маннергейм. І не прогадав – війна таки сталася. На лінії Маннергейма відбулися найзапекліші бої Зимової війни, на цьому місці фіни два місяці стримували наступ Червоної армії. Фінсько-радянська війна тривала з 30.11.1939 по 13.03.1940 роки, всього 104 доби. Про це чомусь не любили згадувати радянські історики. Якщо цікаво – все можна знайти в Google.

ЕДУАРД БЕРГЕНГЕЙМ

Якось улітку довелося побувати у приватному музеї одного охтирчанина. Ентузіаст зібрав велику й цікаву колекцію всілякої старовини нашого краю. І от показує господар плитку, яку знайшов під час руйнації Будинку офіцерів. Гарненька така, гладенька, з візерунком, а на зворотній стороні викарбувано «БЕРГЕНГЕЙМ». 

Хто такий? Звертаюсь в в Google. 

«Едуард Едуардович Бергенгейм (17.01.1844 – 16.03.1893) – харківський промисловець, творець Харківського заводу з виробництва теракотових та керамічних виробів, першого на півдні Російської імперії. Бергенгейм – швед за походженням, виходець із Фінляндії, був сином архієпископа, потім став військовим інженером в Російській імперії і отримав титул барона. Далі своє життя присвятив промисловості. Помер у Харкові. Похований на лютеранському кладовищі. 

Вироби Бергенгейма були знамениті по всій імперії. Плитка і кахлі застосовувались при будівництві Лівадійського палацу (Крим), Будинку з химерами (Київ), залізничних вокзалів (Москва), безліч особняків по всій території імперії облицьовувалися плиткою, а підлога вкривалась кольорово-візерунчастими теракотовими килимами зі штампом барона Бергенгейма. У 1887 році влітку до барона приїжджає в гості племінник Карл Густав Маннергейм, майбутній генерал і президент Фінляндії… Ось така історія.  

БУДИНОК ОФІЦЕРІВ

Будинок офіцерів – пам’ятка архітектури 19 століття місцевого значення. І хоча ця споруда змінювала свою назву та своє призначення, до цього часу залишається культурною спадщиною Охтирки.

Гостинний двір був побудований охтирським купцем Григорієм Чикалом. Архітектор залишився невідомим, а стиль визначили як провінційний класицизм. І ця споруда стала другим готелем у місті Нашому.

«Двоповерховий готель, постоялий двір зі всіма службами. З боку Поштового провулку арка, на ній рік забудови … і прізвище забудовника. Готельні номера займали весь другий поверх, а внизу – ресторація. В 1919 готель перетворився в Зал офіцерського зібрання. При совітах офіцерські зібрання перейшли до червоноармійського полку. У 1950-і Гостинний двір перетворився в культурний центр Охтирки і став називатися Будинок офіцерів. Власником охтирської пам’ятки було Міністерство оборони.

За років Незалежності України Будинок офіцерів перестав функціонувати… І почав занепадати, став обшарпаним і мав убогий, нещасний вигляд. Так продовжувалося довго. Охтирчани тільки зітхали і обходили історичну пам’ятку стороною… А всередині ще величались товстелезні колони і мармурові сходи і підлога з керамічної плитки не втратила своїх килимових орнаментів… Згодом в нічийному приміщенні знайшли прихисток охтирські безхатченки. Вони грілися, розводячи багаття всередині споруди. І взимку мало не спалили пам’ятку архітектури.

І ось знайшовся власник споруди… Спочатку зникли вантажні сходи. А у вересні вже гриміли кувалди і хмари будівельного пилу заполонили прилеглу територію. Підприємець пообіцяв спорудити на цьому місці дитячий розважальний центр. При цьому зазначив, що фасад історичної споруди збереже свій первинний вигляд. 

Минуло 5 років… Руїна в самому серці міста ще стоїть… 

ЗАКОН УКРАЇНИ 

Охорона культурної спадщини – це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів. Закон України про охорону культурної спадщини записаний в Конституції України – ст..ст.23, 34, 66.

Тож, згідно закону власник об’єкта культурної спадщини зобов’язаний утримувати споруду в належному стані – ремонтувати, захищати від пошкоджень, руйнування або знищення. Також забороняється змінювати призначення пам’ятки без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. За ухилення власником пам’ятки культурної спадщини від підписання охоронних договорів або порушення ним використання даного об’єкту законом передбачаються відповідні санкції.

ОХТИРСЬКІ РЕАЛІЇ

Як там воно було насправді – невідомо. Та відомо, що наразі охороною об’єктів культурної спадщини опікується відділ культури. Звертаємось за інформацією до керівника відділу культури.

Любов Петрівна Бобарикіна: «На сьогоднішній день Будинок офіцерів однозначно  являється об’єктом культурної спадщини як пам’ятка архітектури 19 століття місцевого значення, про що зазначено в переліку пам’яток культурної спадщини України. І ситуація не змінилася. 2 роки тому відповідна експертна комісія із Сум проводила дослідження і підтвердила даний факт. І відповідний запис є в Державному реєстрі об’єктів культурної спадщини України. Ніхто крім експертної комісії не може змінити значення об’єкту. Це дуже серйозна і складна справа. Держава захищає дані об’єкти.

Оскільки Будинок офіцерів знаходиться у приватній власності, і власник багато разів мінявся, та все одно не виконує закону по охороні об’єкта культурної спадщини, бо це занадто дорого. А держава не може допустити знищення такого об’єкта маємо в Охтирці «зачароване коло».

Та вихід є. І він найкращий – передача в концесію на багато років, щоб люди могли повернути життя пам’ятці архітектури». 

Ревіталізація – це поняття означає реконструкцію і ремонт, завдяки чому будівля повертає своє втрачене призначення або набуває нового. 

Тільки де ж вона та людина, наш Маннергейм?

Харкову недавно поталанило. Довгий час історична пам’ятка - будинок Сурукчи, який довгий час занепадав (історія схожа з нашим БО), викупив якийсь багатий IT-шник. І почалася ревіталізація… Коли ж поталанить Охтирці?

«… Лінія відлучення, лінія болю,

Лінія, що йде все життя за тобою…

Чорне, випалене покоління,

Де твоя лінія?.. Ей, де твоя лінія?» 

Валерія Бакуліна