Ну що ж, шановні охтирчани, давайте розбиратись, «хто є хто?», «що відбувається?», «що робити?», «бути чи не бути?».

Ці прості та водночас сакральні питання виникли у мене саме 6 грудня. Для початку нагадаю, що це за дні, та коротко - про історію їх виникнення. 

ДЕЩИЦЯ З  ІСТОРІЇ

5 грудня весь світ відзначає міжнародний день волонтера - International Volunteer Day. У перекладі з англійської «волонтер» - це добровільний помічник. Це люди, які цілком безоплатно працюють скрізь, де потрібна їхня допомога. День Волонтера заснований генеральною асамблеєю ООН ще у 1985 році. Волонтерський рух, взагалі, бере початок у 20-х роках минулого століття. Після 1-ї світової війни було здійснено 1-й волонтерський проєкт за участю німецької і французької молоді, коли вони відбудовували зруйновані війною ферми.

В Україні волонтерський рух став потужною силою під час Революції Гідності та російської агресії. Волонтерський рух став зразком єдності українського суспільства. Коли почалася війна, волонтери почали збирати гроші по всьому світу - для потреб військових, закупляти медикаменти, зброю, збирати необхідні речі та харчі і все це везли на передову. Багато волонтерів згодом пішли на фронт. ВОЛОНТЕР - це слово міцно ввійшло в наше життя з 2013 року. Волонтери - це люди різного віку і статусу. Пам'ятаєте, як збирали гроші на нашу Армію? Хто - 5 гривень, хто 100, 1000 чи 10000, хто скільки міг. Жінки в'язали шкарпетки, квасили капусту, сушили овочі, плели маскувальні сітки, збирали теплі речі. Дітлахи писали листівки й малювали картинки і це ставало оберегами в окопах. Саме волонтери підняли «розхристану» нашу Армію.
Україна - єдина країна у світі, в якій День Волонтера переходить у День збройних сил України. Нині у нас війна. Щодня тисячі бійців ЗСУ захищають країну на передовій, охороняють кордони України, охороняють наш спокій. 6 грудня українці відзначають одне з найважливіших свят  - День збройних сил України. 

НЕПЕРЕМОЖНІ

«Непереможні» - так тепер йменують себе охтирські ветерани російсько-української війни. 6 грудня 2019 року наші захисники започаткували традицію «Військове містечко у місті військових». На Майдані біля «Кнєжі» вони розгорнули військовий намет, в якому можна було грітися. Привезли польову кухню, частували польовою кашею. Веселий димок, аромати кулеші боролися з буйним вітром...
Біля намету -  виставка воєнних артефактів та військового спорядження нашої військової частини. На стінах намету історія волонтерського руху у світлинах. Музичний супровід - українські патріотичні пісні. Про подію була реклама в соцмережах. Нова традиція від охтирських захисників закінчилася акцією «Подаруй героєві ангела!».

Охтирські військові та волонтери вітали самі себе. Підходили люди, смакували кашею, підходили діти, роздивлялися артефакти і проходили КМБ. Учні ліцею прийшли всією групою, щоб привітати охтирських захисників. Вихованці ОМЦПО МАН виготовили паперових ангелів, учні школи №8 передали подарунки нашим загиблим героям біля Стіни Пам'яті.

Підбігла жіночка і запитує: «А що тут відбувається?». «6 грудня - День Збройних сил України», - відповідаю. Ні вона не знає, побігла геть. Не цікаво. Цікаво було малечі, ліцеїстам, школярам: спробувати РПГ, чи одягнути «бронік», подивитись у бінокль. Як виявилось, у цих дітей - батьки чи рідні воювали або зараз на фронті.
Весь час не покидала думка: «Чому від міської влади - ні слова привітання, ні квітки, ні пів квітки?. 14 жовтня - ветерани самі себе вітали, і 6 грудня - те саме. Що за неповага?!». Мої думки були схожими  з думками відвідувачів виставки: «Це просто ГАНЬБА нашій владі!».

Володимир Гейко: «Так, сьогодні ми започатковуємо цю традицію. Ми вдячні  ВЧ А0563 за допомогу і підтримку нашої акції. Ми вдячні нашим волонтерам, які нам допомагали й продовжують це робити. Ми вдячні людям, які сьогодні прийшли сюди, школярам, які долучися до акції. І сьогодні мені абсолютно байдуже, що там думає наша міська влада. Нам робити свою справу - захищати Україну скрізь. На всіх фронтах».
Володимир Лисенко: «Для чого ми започатковуємо цю традицію військового містечка? Найголовніша мета - патріотичне виховання молоді і популяризація військової служби, бо є така професія «захищати Батьківщину». Ми отримали привітання з нашої ВЧ з Днем волонтера. А з Днем ЗСУ ніхто не привітав від влади. Я так думаю, що наш «горком партії» буде вітати тільки тоді, коли їхні прізвища будуть значитися зверху для нагород... Основні тяготи нинішньої війни витягують якраз воїни ЗСУ. Чорнову роботу робить піхота, артилерія.
23 лютого святкують ті, хто сьогодні забув дорогу до військомату. Можливо й наша влада забула коли День ЗСУ?». 

ЙОЛКА

Паралельно із розгортанням військовими свого намету, комунальники підігнали кран і длубались із сосновими гілками... Міська влада вирішила встановлювати йолку саме в цей день 6 грудня, і саме в цей час... Сценарій із йолкою повторюється? Та навряд чи охтирські «равлики» піднімуть Майдан. Нічого такого не буде. Бо військові ветерани уже загартувалися в боях і пройшли дорогами бойових дій на Сході. Тому ніякого «русскогоміра» в Охтирці не буде.
Прикро за мовчання з боку працівників освіти й культури. Відчувається, що їм «нє велено». А вони ж на службі і повинні робити те, що їм прикажуть зверху. А хто керує і організовує роботу з молоддю в Охтирці? - «Позавчорашні». Тому... , ох багато таких тому... Та не варто забувати, як мовчазних вчителів Харківщини виганяли на Антимайдан, як гинули харківці, вистрибуючи та задихаючись у палаючому приміщенні. Це було у грудні 2013. Мовчали. Можливо, Харків сьогодні український, завдяки військовому наметові «Все для перемоги!» перед обласною адміністрацією. 8 грудня траур за загиблими від пожежі в Одесі. Все повторюється. «Лишьбинебиловойни» уже неактуально, бо війна триває на Сході. Інформаційна війна за мізки - скрізь.

Охтирські красуні у хустках біля міської бібліотеки могли б привітати охтирських захисників біля військового намету. Це ж зовсім поряд... До акції «Подаруй героєві ангела» могли би долучитися всі школи міста.

Підготувала Валерія Бакуліна