Околиця Дніпра - Краснопілля. Цвинтар. Безліч безіменних могил, лише з номерами і дикими надписами на однакових казенних хрестах: «Тимчасово не встановлений захисник України. Реєстр № 7017, дата», ... Всього 150 могил, і лише 25 - ідентифіковані. Останні поховання - 14 березня 2018 року - Марк Гудзовський, 19 років, «Азов»... Ось № 6941: 54 роки, альпініст Юрій Коновалов, киянин, доцент, кандидат економічних наук (це вже дані з Інтернету)... Решта просто номери, вони очікують повернення своїх імен. І оцих безіменних героїв ще дочекаються у рідних домівках і зникне казенна табличка «тимчасово не встановлений...». «Буде це не скоро, але буде обов'язково!», - так думає охтирчанка Ольга Косарєва, яка щойно повернулась із Дніпра.

Різні мрії бувають у людей. І вони часто збуваються. От наша громадська діячка пані Косарєва давно мріяла побувати у Дніпрі та його околицях, відвідати відомий на всю країну військовий госпіталь...

«Довга дорога до Краснопілля», - в прямому і переносному сенсі. Кілька років я готувалась до цієї зустрічі з тими, хто знайшов свій останній прихисток на землі Січеславщини. Це сакральне місце для кожного українця, яке продовжило трагічний мартиролог нашого народу: Батурин - Корюківка - Краснопілля... Околиця Дніпра.

ВІЙСЬКОВИЙ ГОСПІТАЛЬ

Усі знають про лікарню ім. Мєчнікова у Дніпрі - ми теж спочатку поїхали туди. Виявляється, це величезний лікарняний комплекс, із безліччю відділень. Начмед лікарні, Олександр Миколайович зустрів нас із радістю, але «розчарував» тим, що у його відділенні зараз тільки два бійця з тяжкими травмами - на штучній вентиляції легень. І їм не до гостинців. Начмед відправив нас у Дніпровський військовий госпіталь, а це в другому районі міста.

Госпіталь у гарному затишному місці. Навкруги багато дерев. Прохідна. Вахтер. Поруч волонтерський пункт прийому допомоги. Очільник - Міла Малевич. Вона записала нас в журнал. Приділила увагу, розпитала що нас цікавить, і чим цікаві ми. Заходимо всередину. У волонтерському центрі - безліч пакунків, на стінах - шеврони і прапори в/ч пацієнтів цього госпіталю. А потім нас познайомили з хлопцями, які на лікуванні. Вони з великою радістю зустріли нас і прийняли наші гостинці - цукерки, цигарки, яблука, печиво, чай, каву, шкарпетки. А особливу радість і увагу викликали дитячі листівки та прапор, які нам дали учні охтирської школи  №8. Їх відразу відправили у куток, те що мало відправитись на передову. А смаколики поставили на стіл, щоб усі пригощались.

Знайомимось. Санінструктор Олена - 47 бригада, Юрій - 128, Микола із 17-ї, із Пархомівки, що на Харківщині, майже наш земляк. Всього у госпіталі - 8 відділень. Всі ходячі. Багато з проблемами тиску і легкими пораненнями. Вони майже нічого не розповідають про війну, а ми й не наполягаємо. Фото на згадку. Ми повертаємось додому, а назустріч інші волонтери з великими пакунками (там видно засоби гігієни). До воріт під'їхала «Швидка». Знову поповнення...

ДНІПРО

У Дніпрі живе моя давня подруга. І від неї ми багато дізнались про подвиги дніпрян, особливо про те, як вони врятували своє місто від трагедії у 2014-ому.

Дніпро - дуже патріотичне місто. Ще до декомунізації, вперше в Україні, головну площу перейменували в площу імені Сергія Нігояна. Міська рада знаходиться на вулиці Героїв Майдану. І прямо тут - величний комплекс, присвячений героям майдану і АТО, Алея, вітражі і безліч світлин із зони АТО. Апофеоз всього - великий сіті-лайт:

«Коли навала йшла зі сходу,
Коли палав вогнем Донбас,
Вони стояли там стіною
тілами захищали нас!»

Величезні кольорові вітражі, які відтворюють ті події. Окремий стенд - світлини десантників з ІЛ-49 (Луганськ), поруч - ДАП, Іловайськ. Відчувається, що все зроблено з душею, згадано кожного поіменно.

Ми запросто поспілкувались із головою обласної ради, Глібом Пригуновим. Напередодні Дня Захисника Вітчизни він перевіряв готовність до свята. Очільник облради сказав, що на цей меморіал «жодної копійки з бюджету не витрачено. «Ми відкриті до спілкування».

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

У центрі площі - поки що величезний камінь з надписом «Тут буде алея Героїв Небесної Сотні. Камінь закладено у 2014 році Штабом Національного спротиву».

Ніде не бачила таких стендів Героям Небесної Сотні - на кількох мовах, німецькій, англійській, українській, французькій - «LES HEROS NE MEURENT JAMAIS».

Дніпро - місто практично російськомовне, і ми відчували себе бандерівцями. Чоловік моєї подруги, етнічний українець Євген Тюхменьов, вважає себе «жидо-бандерівцем».

А от справжнім українцем вважаєш себе з гордістю за наші ракети «Циклон» з Південтяжмашу. Велична Дошка Пошани творців цієї ракети. Дніпро знає і шанує своїх земляків.

«Я ЛЮБЛЮ ДНІПРО»

У багатьох містах є подібні інсталяції. Але чомусь саме у Дніпрі відчуваєш, як дніпряни люблять своє місто. Архітектура міста вражає різноплановістю, різнокаліберністю, розмаїттям стилів. Поряд із старими будинками - сучасні, з різними рівнями, прикрашені всілякими баштами, дивними дахами. Це нагадує мені європейські столиці - Прагу і Будапешт.

Особливе враження - дніпровські мости. Їх у місті 5. Ми проїхали по трьох. Довжина 1,5 - 2 км. Ввечері - дуже гарне освітлення. Набережна Дніпра - найдовша в Україні. На ній незвичайний пам'ятник - величезна куля зеленого кольору. Набережна вся в квітах, деревах, газонах. Трава акуратно скошена. Дніпро - широченний, він - скрізь, і в центрі, і на околицях.

Дніпро вражає широкими проспектами, величезними парками, фонтанами, квітниками, дитячими майданчиками, патріотичними інсталяціями, святинями.

Однозначно, Дніпро вражає.

(Із розповіді Тетяни Глушкової, волонтерки, мандрівниці, яка також щойно повернулася з Дніпра)

ПОДЯКИ

Велика подяка небайдужим охтирчанам, які зробили можливою цю подорож. Це - ПП Тетяна Радченко, Мирослава Лисенко, Максим Мандич.

Пенсіонери - Володимир Васильович з вокзалу передав відро яблук, військовий пенсіонер Олександр Дресь - цигарки. Тетяна Глушкова зв'язала 5 пар шкарпеток.

ЗОШ №8 передали листівки воїнам і прапор з побажаннями.

Родині Тюхменьових, Наталці та Євгену, які прихистили нас і провели екскурсію містом. Ми об'їхали Дніпро вздовж і впоперек кілька разів і побачили і почули багато цікавого про дивовижний Дніпро і чудових дніпрян!

СЛАВА УКРАЇНІ і ЇЇ ЗАХИСНИКАМ!!!

Репортаж із Дніпра записала Марина Мороз