Наскільки охтирчани цікавляться сесіями
міської ради? Рівно настільки ж, як воно торкається їхніх особистих інтересів. Але
більшість розуміє той інтерес дуже вузько: моя земля, мій бізнес... Все, що за
межами - ніби в іншій галактиці... А в цей час такі ж хлопці й дівчата тільки з
посвідченнями за щось голосують, за щось не голосують, одне ухвалюють, інше
провалюють, сваряться й миряться. «С-н, закрой рот!», - ця визначна репліка
місцевої депутатки не гірша від слів колежанки з Верховної Ради: «Винеси
козла!.. Винеси його нафіг!».
Критичні до інших і надміру поблажливі до себе,
керовані партійними центрами і їм же підзвітні. Не всі, звісно. Окремі. Але
решта поважних і розумних не втручаються. Як-то кажуть, з їхньої мовчазної
згоди охочі можуть вдосталь варити воду, тягнути кота за хвоста або ж умствувати
про себе звитяжних, як вони майже одноосібно рухають в Охтирці прогрес. Можна,
наприклад, не голосувати за рішення, а потім поширити брехню, що от рік
переконували колег і ледве-ледве вдалося вибить гроші на футбольне поле. Між
тим, народна мудрість влучно підмічає: «Хто сам бреше, той іншим не вірить, - і
небезпідставно додає: маленька брехня за собою велику веде».
Сесія міської ради, що відбулася у понеділок
27 листопада покликала на світ мало
продуктивних новин. Натомість навіяла стійке відчуття активізації театру політичних
дій. Окремі дрібні групи піднімають знамена й гострять партійні мечі, скидається
на те, що й супротивника визначено... Проте він не здається, навпаки, обертає до опонентів
їхню ж зброю... І от, поки одні хлопці вправляються у намаганні якнайбільше нашкодити
одне одному, у інших уже чуби тріщать. У всякому разі саме так виглядає історія
про нібито викриту спробу привласнення 12 тисяч бюджетних гривень через
картковий рахунок фізичної особи - тренера ДЮСШ.
«Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той
бідує», - стверджує інша народна мудрість, от тільки не вчить нас нерозумних,
як відрізнити одне від іншого.
Завіса. Усі сміються...
Анна Протасова
|