Художниця з Овідіополя привезла свої роботи в Охтирку. Полотна, створені аматоркою живопису, випромінюють сонячне світло й оптимізм. Оскільки позитивні емоції нам конче необхідні, неодмінно завітайте до музею по гарний настрій.

Оксана Ярославівна Шульга, користуючись інформацією з відкритих джерел, уподобала Охтирку як локацію для персональної виставки. Художниця надіслала листа міському голові Охтирки з проханням розгорнути експозицію у міському краєзнавчому музеї, на що й отримала позитивну відповідь. Разом із донькою вона їхала до Охтирки залізницею та громадським автомобільним транспортом. А Одещина, знаєте, не така близька як хотілося б!

На полотнах мисткині - природа рідних для неї місць, що випромінює усі кольори веселки. Для похмурого жовтневого неба, завислого цими днями над Охтиркою, це добра ознака того, що людина сама здатна створити собі світ для щастя.

В одному з інтерв'ю художниця розказала про себе так: «В дитинстві, як і зараз, любила малювати природу і квіти. Першим моїм наставником була моя перша вчителька, Хімішенець Олена Іванівна. Вона була геніальним педагогом.

А вже у 18 років я переступила поріг  нашого відомого художника Івана Васильовича Доробана. І саме тут починається найцікавіше у моєму житті. Я в дитинстві малювала багато, але щось реальне намалювати олівцем ніколи не могла. Я і зараз не можу. Так, так я художник, який не вміє малювати, відповідно я нічого не закінчувала. Всюди вимагають академ-рисунок. Так ось, коли Івану Васильовичу я це все розповіла, що в школі навіть була учасником олімпіад, а малювати не вміла, він сказав: «Ну, значить, ти зайшла у потрібні двері, якщо хочеш бери і пиши».

Для мене шок! Як?

- А отак з п'ятна, вивчай, ходи від світлого до темного, від малого до великого...

І я почала, і вже дуже скоро були реальні етюди.

Роботи Оксани Ярославівни можуть викликати зауваження з боку професійних критиків, але гостре слово ризикує так і не злетіти з вуст знавця, заскоченого щирістю й яскравістю полотен.

Анна Протасова