22 липня в краєзнавчому музеї міста Конотоп відбулася презентація книги «Кілька історій для історії». Автор – киянка родом із Конотопа Антоніна Пипко. Серед запрошених на презентацію і охтирчани – ті, що пройшли крізь Майдан.

ПРО КНИГУ

«Реальні люди. Реальні події. Зі сторінок книжки промовляє історія – віддалена й сьогоднішня. Промовляє словами і чином героїв, для яких найпосутнішніми цінностями є правда, воля, гідність. А ще – любов до України» - така анотація до книги. Авторка послуговується Харківським правописом. І це є особливістю нового твору про Майдан.

Чому Антоніна Пипко так вирішила? Тому що цей вибір для неї принциповий, і це її право, бо книга ця – не на замовлення, а з власної ініціативи і своїм коштом. І на її рішення вплинули книжки, написані за цим правописом таких визначних особистостей як Євген Сверстюк, Святослав Караванський, Юрій Шевельов.

«Кілька історій для історії» складається із передмови та трьох розділів. Перший розділ склали чотири історичні нариси, в яких йдеться про життя наших земляків періоду залежності від Московії. Герої другого розділу, активні учасники Революції Гідності, розповідають кожен свою історію. А разом ці історії відтворюють перебіг подій від першого вечора протесту й до звитяжного його завершення. У третьому розділі – майже щоденнику авторка описала Майдан таким, яким переживала та побачила.

«Це. Власне, і не щоденник, бо тоді я нічого не занотовувала. Записала те все через два роки після подій. Проте багато фактів у найточніших деталях так ясно поставали в мене перед очима, ніби це було вчора, - зізнається у передмові пані Антоніна. – Хотіла показати, як звичайна людина – не боєць, не супермен, а просто людина, яка підтримувала майдан, - жила в ті дні. Адже нас таких були сотні тисяч. Життя, власне, йшло на майдані, все решта – було тло… Крапля в океані… роль кожного на Майдані. Крапля має властивості, що й океан. Проте сама вона мало важить. За мить її висушить сонце чи здмухне подих вітру. Але сотні тисяч, мільйони крапель творять океан, могутність якого безмірна».

ПРО ПОДІЮ

«Україна нездоланна!» - такий знак був зранку. А потім дорогою до Конотопа помічаємо нові знаки, нові назви вулиць: Степана Бандери, Небесної Сотні, Незалежності… Конотоп. Історико-краєзнавчий музей – один з найстаріших та найбагатших в Сумській області. Тут буде презентація книги. У фойє музею нас зустрічає ціла плеяда українських борців за незалежність України – на стіні висять портрети Степана Бандери, Євгена Коновальця, Романа Шухевича, Андрія Мельника, Олени Теліги та конотопських представників визвольного руху ОУН-УПА. Ця виставка – постійно діюча і відкрита з ініціативи міського голови Конотопа - Артема Семеніхіна.

Так поступово ламаються стереотипи, бо ОУН-УПА діяли не тільки на Західній території України, а в наших краях також. А в актовому залі, де відбувається презентація, за нами наче спостерігають наші предки - козаки, що пишуть листа турецькому султанові та гетьман Виговський, що переміг московитів у Конотопській битві…

Старовинні полотна, гості переважно у вишиванках, молодіжний загін дівчат із ЦК «АЗОВ», мелодія бандури і починається презентація книги з молитви за Україну. Антоніна Пипко почала з подяки тим людям, які надихнули і допомогли у створенні книги. В залі були присутні учасники Майдану, про яких іде мова у книзі.

Ольга Банитюк, читець, режисер, волонтер ( і під час Майдану, і зараз в арт-десанті) читає гостям про героїв, які сьогодні разом з нами: Оксана та Олег Кутенки, Геннадій Буренко, Артем Семеніхін, Сергій Небеленчук, Ольга Ліщинська, Євген Горлач, Віктор Зеленський, Мирослава та Володимир Лисенки, Віктор Ломонос, Василь Мартиненко, Роман Устимець… І яких, на превеликий жаль, вже нема… Олексій Братушка, Анатолій Шульга, Євген Бірюков, Руслан Алієв…

«На вівтар приносять себе найкращі» (Євген Сверстюк). В залі - їх рідні: дружини, батьки, діти. Антоніна дарує їм книги, дарує їм пам’ять… Атмосфера в залі одночасно і святкова, й напружена, бо сльози і гордість, радість і біль переплітаються, і козаки з гетьманом дивляться, і «Україна понад усе!» у дітей на плечах. І капелян…

На презентацію завітав міський голова Конотопа Артем Семеніхін. Він один із Героїв Майдану, один із героїв «Кількох історій…». Артем Семеніхін – націоналіст, борець, політик. Сьогодні він міський голова. 22 липня в пані Антоніни – день народження особистий і день народження її першої книги. І в цей день її вітає мер міста Конотопа. ДУША Артем Семеніхін згадав про своє перебування на Майдані взагалі, і про 18-19 лютого 2014 року, про несподівані збіги обставин, про смерть, зраду, війну… І насамкінець нагадав присутнім 13-у Божу заповідь: «Не бійся!». І про душу згадав: «Без душі трава – сіно, без душі дерево – дрова, без душі людина – труп. Для людини душа – мова. Без душі нація – електорат, насєлєніє. Війни в Україні не буде там, де є українська мова».

Треба додати, що пісня також душа народу. І під час презентації звучали пісні: українські народні, повстанські, романси. Їх виконувала подруга Антоніни – Надія Боянівська, бандуристка, співачка. Микола Таскаєв, конотопський бард присвятив свою пісню сьогоднішнім добровольцям і Героям Крут «Ніколи не плач!».

Так у краєзнавчому музеї Конотопа під час презентації відбувалось відродження генетичної пам’яті. «Ми, як нація – непереможна. На Майдані ми бачили звитягу української нації, ми бачили , як виривали і били бруківку люди в інвалідних візках і жінки в норкових шубах, як старенькі бабусі приносили ранком шини в пакеті і узвар діточкам. Нація об’єдналась у вирішальний момент. І ми збудуємо таку країну, що нам буде заздрити весь світ! Я гордий, що зустрів таких людей на Майдані. Дякую тим хлопцям, що рятують наші життя там на Сході. СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!!!» – так сказав Віктор Ломонос із Недригайлова (керівник Сумського відділення Самооборони Майдану, член Ради Сотників Майдану»).

Після презентації обговорення славної події, зустріч друзів і однодумців з Охтирки, Конотопа, Недригайлова, Ромен. І спільне фото на згадку.

УКРАЇНСЬКИЙ ВАШИНГТОНЕ, ЧЕКАЄМО!

«Кілька історій для історії» Антоніна Пипко завершує такими словами: «Уже понад півтора століття лунає Тарасове запитання, на яке він, наш пророк, сам таки й відповідає: «Коли Ми діждемося Вашингтона З новим і праведним законом? А діждемось-таки колись». Український Вашингтоне, чекаємо! – Пора!» . А ми, в свою чергу, дякуємо Антоніні Пипко за книгу, за презентацію, за пам’ять про наших Героїв.

Підготувала Валерія Бакуліна

Охтирка-Конотоп-Охтирка