«А в газеті ж написано» і «По тєліку сказали», - ці непрописні істини відходять у минуле. Глядач і читач має не просто споживати запропоновану інформацію, а критично осмислювати її. Бути медіаграмотним нині модно.

Але це навіть не просто данина часу, а можливість відчути себе повносправною людиною, на світобачення якої вже не впливає хтось з блакитного екрану, чи газетної полоси.

Як вкласти в голови населення певні думки? Постійно показувати по телебаченню, озвучувати потрібні фрази з вуст кіношних героїв. А ще краще коли необхідну інформацію видасть якийсь герой з народу: дід Петро чи баба Параска.

Їхні однолітки навряд чи задумаються над тим, що з їх вуст може звучати завчений текст і що за свою зіркову хвилину ці народні спікери отримали невеличку надбавку до пенсії у конверті.

Одним із найавторитетніших людей у сільській місцевості є бібліотекар. Це не просто видавач книжок, а й порадник, психолог, юрист і людина, яка має знати відповіді на всі питання. А відтепер бібліотекарі стануть ще й тренерами.

В районній центральній бібліотеці для бібліотекарів КЗ «Охтирська РЦБС» проведено тренінг з медіаграмотності в рамках проекту «Медіаграмотність – у бібліотеки Сумщини!», який реалізується громадською організацією «Бюро аналізу політики» в партнерстві з Американською неурядовою організацією «Інтерньюс Нетворк, Інк».

Отримавши нові знання й інструменти від Віктора Бобиренка, бібліотекарі поділяться секретами медіаграмотності з односельчанами. Сенсаційні заголовки, посилання на невідомих експертів, оціночні судження, фотографії невідомого походження, відсутність посилання на джерело інформації, або лише одна точка зору – можуть вказувати на замовний характер публікації, маніпуляцію та пропаганду.

Криваві сцени, кримінальні розбірки і матеріали в дусі «ай-ай-ай, які всі погані», створюють враження «всьо пропало». А після такого негативу, новина про вручення гуманітарки, чи двох м’ячів футбольній команді уже сприймається, як «хоч хтось робить добро». І байдуже, що на ту допомогу «благодійник» не витратив жодної власної копійки, а зняв із заробітної плати неофіційно оформлених робітників «на потреби АТО».

Певна кількість людей, яка «в темі» віднесеться до цього критично. Але основна маса вірить, що все навкруг погано, нічого не змінюється і лише той, хто світиться по телебаченню і на сторінках преси робить добро. Інтернет теж заманює у свої тенета гострими або багатообіцяючими заголовками.

Але в більшості випадків крім кричущого заголовку інформація не несе в собі нічого важливого. Так уже влаштована психологія людини, що їй необхідно постійно щось гаряченьке і скандальне. І поки буде попит на такі матеріали, буде й пропозиція. Тому й необхідні такі тренінги, щоб якомога більша частина українців споживала інформацію відповідально. Довіряй – але перевіряй – правило яке ніхто не відміняв.

А.Яшмагу