У квітні відзначається День навколишнього середовища. Цього року – це субота, 16 –те. В Охтирці на цей день оголосили загальноміську толоку. Чи допоможе вона подолати сміттєві завали, до яких, здається, ми вже остаточно звикли? Звісно, допоможе. На кілька днів.

День довкілля – хороша річ. Цього дня зазвичай проводяться заходи, спрямовані на поліпшення стану навколишнього середовища, очищення водних джерел, озеленення, збереження заповідних об’єктів, поширення екологічних знань.

Проте, з огляду на реальний стан речей, в нашому випадку – одноразові кампанії є малоефективними. Сміття кидають під ноги, влаштовують несанкціоновані звалища на околицях міста і в лісі.

Проблема забруднення довкілля, нібито, турбує усіх: і владу, і громадськість, проте – далі організації толок діло не просувається. Сумлінні городяни залишаються у меншості, з огляду на кількість бруду, викинутого в ярки, під містки і в кущі лісосмуг.

Нещодавно, на одному з засідань громадської ради, місцевий депутат Микола Данилюк запропонував запровадити відомий йому досвід. Звідки він походить, пан Микола не сказав, а суть у тому, що за кожен з районів міста відповідальний дільничний. Він і працює з людьми. І якщо на його ділянці з’являється звалище – йому буде якась бідонька. І, нібито, ця схема в тому місті добре працює.

В іншому випадку, наприклад, у м. Коростені, почали практикувати соціальну рекламу, яка пропагує бережливе ставлення до природи. На плакатах пишуть: «Мурашка, комашка і хрущик благають з тоненької гілки: не кидай в беззахисний кущик порожні пляшки від горілки». Дещо наївно, але на певну категорію осіб це подіє. Тобто, люди щось видумують, якось намагаються вплинути на ситуацію. Бо прибирання на толоках - це боротьба з наслідками. Причина хвороби лишень задавнюється.

Ми вже хронічно хворі на безвідповідальність. Особливо тривожною є практика спалювання сухостою. Правда, це явище більш характерне для сільської місцевості, але й в Охтирці таких околиць достатньо. Коли весною горять узбіччі доріг, а цілі поля та лісосмуги перетворюються на чорне згарище, про які Дні довкілля можна говорити! Не думаю, що людина, котра кидає сірник у траву, чи стерню знає про його існування.

Пожежа знищує все. І культурні рослини, і маленького зайчика, і пташечку... «Все гине безобразно», - сказав мені один чоловік з лісового господарства. «Чого у нас така мала популяція перепілок і куріпок? – говорить він. – Саме тому. І перші виводки зайця, жайворонка – все це горить. Палаючі очерети –екологічна катастрофа».

Палили й раніше. Але таких масштабів не було… Обізнані особи говорять про причетність до пожеж недобросовісних фермерів. Однозначно, палять місцеві. І не бояться ні вогню, ні закону. Бо для розбурханого полум’я є пожежна команда, а закон – лояльний і його завжди можна обійти.

«За час існування Гетьманського національного природного парку було десятка два лугових пожеж», – говорить заступник директора НПП Олександр Яковенко. Але затримані по факту відбуваються легким переляком. Людей, як правило, жаліють, максимум покарання - незначний адміністративний штраф або попередження. Вийшовши з води сухим, порушник наступного разу просто сміється з природоохоронців. За таких темпів паплюження довкілля, сміятися нам залишилося недовго.

Анна Протасова