Олександр Маслюк відомий у Охтирці підприємець, громадський
діяч, політик. Він – людина самодостатня, цілком успішна, яка знаходиться у
постійному пошуку. З дитинства любить спорт, займається легкою атлетикою.
Ця дисципліна вважається базовою для багатьох олімпійських
напрямків, але в Охтирці вона завжди знаходилася у тіні футболу та боротьби.
Бажання змінити ситуацію змусило Маслюка глибше зануритися в спортивні проблеми
міста.
Згодом Олександр Іванович почав брати активну участь у
облаштуванні майданчиків, де займаються легкоатлети, а при проведенні занять
усіляко допомагати тренеру ДЮСШ Володимиру Іллічу Шимку. Маслюк неодноразово
організовував виїзди спортсменів на збори та змагання, сміливо підіймав
проблеми ДЮСШ у владних кабінетах, висвітлював у ЗМІ не тільки досягнення
охтирських легкоатлетів, але й нагальні потреби.
Своєю послідовністю та завзяттям Олександр Іванович заслужив
авторитет не тільки вдома – серед педколективу та батьків вихованців, але й на
обласному фаховому рівні. У 2014 році він увійшов до складу виконкому обласної
федерації легкої атлетики (ФЛАСО).
Минулого року від тяжкої хвороби на 60-му році пішов з життя
Володимир Шимко – прекрасна людина, турботливий і шанований тренер, з чиїм
авторитетом рахувалися не тільки в місті чи області. Шимка знали й поважали на
всеукраїнському рівні.
Замінити такого тренера, звісно, неможливо. Але, потрібно
було щось робити. Вихованцям секції легкої атлетики необхідно було допомогти
пережити втрату, не зупиняючи тренувальний процес. Таке непросте завдання, а
точніше важкий обов’язок, поклав сам на себе Олександр Маслюк. Сьогодні він
тренує охтирських дітей разом з Валентиною Василівною Литвиненко.
Ми обговорили з Олександром Івановичем сьогодення, досягнення,
проблеми та перспективи легкої атлетики Охтирки.
Маслюк О.І.:
– У серпні минулого року пішов з життя Володимир Ілліч
Шимко. Але й по сей день ми гостро відчуваємо нестачу цієї людини, нашого
золотого тренера. З Володимиром Іллічем пішла в небуття ціла спортивна епоха
Охтирки. Вкрай важко переживають втрату юні легкоатлети, для яких Володимир
Ілліч був як рідний батько.
Але їхні сьогоднішні й майбутні перемоги – це і є найкраща
данина пам’яті тренера. Серед вихованців Шимка В.І. - майстри спорту, в т.ч. і
міжнародного класу, чемпіони різних турнірів. Зараз у нашій секції продовжує
тренуватись Євгенія Мучарова – фіналістка змагань Європейського юнацького
Олімпійського фестивалю.
Володимир Ілліч – охтирчанин, який з 1980 року безперервно
працював викладачем в ДЮСШ. Завдяки таким ентузіастам була закладена потужна
база для сьогоднішніх досягнень.
– Що вдалося досягти юним легкоатлетам у 2015 році?
– Серед важливих досягнень, які не стосуються безпосередньо
перемог у турнірах, але є вкрай визначальними – утворення цілісної команди.
Вона була сформована наприкінці року для участі у чемпіонаті України в м.
Луцьк.
Великим проривом для нашого міста є участь Євгенії Мучарової
у фіналі Олімпійського фестивалю (Тбілісі). Також легкоатлети порадували
перемогами на різних рівнях, серед яких вищезгаданий чемпіонат, де у складі
команди стала призером змагань на 100 і 200 м Дарина Маслюк.
Змагання допомагають спортсменам активніше розвиватись,
формувати правильні навички, психологічно загартовуватись. Наші легкоатлети
гідно виступили на міжнародному турнірі Білонога, чемпіонатах м. Харкова та
Одеси.
Щоб досягати високих результатів у змаганнях, потрібно
проводити повноцінні навчально-тренувальні збори. Минулого року ми провели
якісні тренування в м. Іллічівськ. Для нас це теж певна віха. У талановитих
дітей є шанс побачити найкращих у своїй віковій категорії, зробити певні
висновки і отримавши гарну мотивацію до тренувальному процесу.
Не ігноруємо й обласні змагання. За минулий рік здобули
«срібло» по кросу та перші місця на чемпіонаті Сумщини з легкоатлетичного
чотириборства.
– Враховуючи таку широку географію поїздок, виникає питання
– звідки гроші?
– Коли ми починали, нам взагалі ні на кого було
розраховувати – майже все здійснювалось тільки за власний кошт. Зараз, після
тривалої боротьби, чи краще сказати послідовного відстоювання інтересів юних
спортсменів, ми отримуємо певну підтримку і від держави, і від міської ради.
Наприклад, минулорічна поїздка у Кіровоград була повністю проплачена з
місцевого бюджету. Але тим не менш, власних коштів витрачається чимало.
– Чи важко починати тренувати?
– Кажуть, незамінних людей немає. Але це не так. Володимир
Шимко - незамінний. Так як він опікувався вихованцями, не зможе, мабуть, ніхто.
Я працюю у межах своїх можливостей, намагаюся забезпечити досягнення тих
результатів, базу для яких заклав Володимир Ілліч.
Зараз не можу дозволити собі працювати на повну ставку в
ДЮСШ, тому офіційно веду тільки одну групу. Звичайно, я й інших дітей треную,
якось пробуємо улагоджувати усі нюанси. Учнів ДЮСШ більшає, і це позитивний
сигнал. Зараз дуже активно долучилася гімназія, завдяки позиції директора
Наталії Віталіївни Шейко.
Ми маємо прекрасні шанси виводити дітей на гідний рівень,
але…
– Не вистачає стадіону… Цю проблему ви піднімаєте не вперше.
– Маю наміри зрушити наболіле питання з мертвого місця. Для
райцентру рівня Охтирки соромно не мати легкоатлетичного стадіону. Щоб мріяти
про олімпійські нагороди, потрібно
почати з тренувальної бази.
Ми досягли домовленостей щодо безкоштовних занять охтирських
легкоатлетів у Сумському манежі. Це дуже добре для разових тренувань, але
постійно в обласний центр не наїздишся. Безвідповідально відривати дітей від
навчання у загальноосвітній школі.
– Який же вихід?
– Наших вихованців завжди готовий забрати Харків (спортивне
училище). Періодично Сумщина втрачає сформованих перспективних спортсменів, яких
виховувала наша ДЮСШ. Ми це розуміємо. Але пріоритетом для нас є успішна
кар’єра легкоатлета. Ніхто не буде від нас «тікати», якщо ми подбаємо про гарну базу. Докори відділу молоді і спорту
облдержадміністрації про те, що Охтирка працює «на сусідів», я не сприймаю.
Створіть умови спочатку.
– Один ростить дерево, а другий плоди збирає…
– Зате плоди хоч не згниють. Якщо ми не можемо створити
гідні умови, потрібно людину відпускати. Ми ж не вороги нашим вихованцям.
– Чи можна змінити цю негативну тенденцію?
– Підстави для обережного оптимізму є. Сумська федерація
легкої атлетики готова до серйозних змін. Ведуться перемовини щодо стадіону з
синтетичним покриттям.
– І Охтирці б такий стадіон не завадив.
– Це наша мрія. Але для її здійснення необхідне дуже велике
бажання усіх зацікавлених сторін.
– З чого починати?
– Повірити, що проект реальний. У Луцьку 4 стадіони зі
стандартними спорткомплексами з’явилися завдяки фонду Ігоря Палиці. Такі ж
гарні стадіони (три штуки) ми бачили в Іллічівску, декілька у Кіровограді…
Окрім нашого бажання потрібна активна участь у проекті
облдержадміністрації, мера Охтирки, депутатів міської ради. Перший крок – визначитись
з територією, де будувати стадіон.
– Які Ваші пропозиції?
– Якщо дивитися на той же Іллічевськ – стадіони там
безкоштовні, відкриті. Вночі вони освітлюються та охороняються. Стадіони
прив’язані до однієї або двох шкіл. Логічно йти тим же шляхом.
Гарне місце у школі №2. Не менш цікавий варіант і в школі
№3. Зараз основна база легкоатлетів у ЗОШ №2, але в третій школі чудовий
спортзал, окремі роздягальні.
Рішуча перевага ЗОШ №3 тільки в одному. Площа території
дозволяє змонтувати 4-доріжковий стадіон, який відповідає усім стандартам. Ми
станемо привабливими для обласних легкоатлетичних змагань.
– Припустимо, депутати відведуть місце для стадіону, що
далі?
– Далі замовляємо проект. Робимо підґрунтя. Прокладаємо
дренажну систему. Тобто, до придбання самої «синтетики» потрібно ще виконати серйозний
обсяг домашньої роботи.
– А скільки коштує «синтетика»?
– Немало. Але, якщо ми виконаємо усі попередні етапи,
абсолютно впевнений, що гроші знайдуться. Що саме купляти? Синтетичне покриття
«Mondo» має більше переваг, але коштує дорожче. Ідеальний баланс ціна-якість пропонує
«Konica». Ми протестували це покриття у Харкові під час змагань. Нарікань
немає.
– А доки не з’явиться стадіон, як тренуватися?
– Як і завжди. Ми не очікуємо доки створяться ідеальні
умови. Тренувальний процес не зупиняється. От тільки, утримувати конкурентні
позиції хоча б на рівні області без необхідної бази непросто.
Були перемовини з вчителями і керівництвом ЗОШ №3, щоб
прочистити метрів 150 для ґрунтової доріжки. Асфальтове покриття навкруги
стадіону вже пора не ремонтувати, а повністю міняти. В другій школі також
проблем вистачає. Робимо усе, що в наших силах, аби хоч якось покращити умови
для тренувань.
– У чому нам може допомогти Федерація ЛАСО?
– Ми обговорювали проблеми будівництва стадіону в Охтирці з
віце-президентом ФЛАСО. Була задекларована підтримка нашій ініціативі.
Федерація готова звертатися з листами, надавати технічні консультації,
допомагати з пошуком спеціалістів. Можна впевнено говорити, що при наявності
стадіону ми привеземо до Охтирки регулярні легкоатлетичні змагання, звісно не
міжнародного – бо там вимоги жорсткіші,- але обласного рівня гарантовано.
Так, наприкінці минулого року ми приймали змагання з дитячої
легкої атлетики. Було 12 команд. Це гарний показник.
– В організації турніру допомагала ФЛАСО?
– Організацію турніру, подарунки всім учасникам та решту
витрат ми узяли на себе. Ті кошти які я, як підприємець, можу дозволити собі
вкласти у розвиток спорту, вкладаю і не жалкую. Мені дуже хотілося, щоб цей
турнір відбувся у нас.
По-перше, там змагаються початківці, 2007 року народження. В
Охтирці – нам набагато легше залучити малечу. По-друге, ми побачили можливості
найбільш сильних регіонів – Суми і Ромни. Переконалися, що можемо не тільки
нав’язувати боротьбу, але й долати конкурентів.
Старша вікова група у нас зайняла 1 загальне місце, 2 вікова
– 1 місце, а 3-я вікова (наймолодші) - друге місце. Це приємний для нас та
абсолютно не очікуваний для суперників результат. Вони їхали в гості за
«золотом», але ми його не віддали.
– В чому Ви бачите секрет такого високого результату?
– Якби він був один! У будь-якої перемоги цілий комплекс
різних складових. На те, що різні вікові групи виступили однаково успішно вплинула
система тренування бригадою. Є такий вид тренувального процесу. Старші, середні
і молодші вікові групи займаються разом. Вони отримують можливість спілкуватися
між собою, навчатися один в одного. Хтось бере приклад у технічному плані, а
хтось - у завзятті.
– Багато малечі приходить до вас на тренування?
– Хотілося б більше. Я, як член виконкому ФЛАСО, відповідаю
за напрямок роботи з наймолодшими спортсменами. Проблема молодого поповнення
характерна у цілому для всієї області. Охтирка - не виключення. Зараз батьки у
вирі проблем різного характеру, багатьом не до кружків та позашкільної освіти.
На жаль, ми можемо втратити багато талантів, доки дочекаємося позитивних змін у
країні.
Закликаю діточок 2006-2008-го років народження, приходьте до
нас у ЗОШ №2 разом з батьками. Проявіть ініціативу самі, а батьки вас
обов’язково підтримають. У нас дружний колектив, справжня родина, цікаві і
корисні для здоров’я заняття. Вам обов’язково сподобається!
Інформація
12-13 лютого в легкоатлетичному манежі УАБС м. Суми відбувся
Чемпіонат України з легкої атлетики серед юніорів у приміщенні. У
змаганнях узяли участь команди 24
областей та м. Києва.
За команду Сумщини виступали охтирчани. Євгенія Мучарова в
бігу на 400 м та Дарина Маслюк в бігу на 60 м пробились до фіналу Б, що є
високим показником. У складі естафетної команди 4х200 м серед юніорок дівчата
стали Чемпіонами України, поставивши новий рекорд Сумської області серед
дорослих спортсменів 1.44,19 с.
Вихованець Охтирської ДЮСШ Федір Савостьян, який зараз навчається
в УАБС м. Суми, став срібним призером у складі естафетної команди 4х200 метрів
серед юніорів. Гарні результати показали також Дарина Косенко, Антон Ніконенко,
Антон Слізченко, Андрій Губаренко.
Вітаємо наших спортсменів та їхніх тренерів!
|