Головна arrow Розділи arrow Місцеві новини arrow Олександр Маслюк про досягнення та проблеми охтирських легкоатлетів
Олександр Маслюк про досягнення та проблеми охтирських легкоатлетів Печать
Автор Газета "Город А"   
07.03.2016 г.
ImageОлександр Маслюк відомий у Охтирці підприємець, громадський діяч, політик. Він – людина самодостатня, цілком успішна, яка знаходиться у постійному пошуку. З дитинства любить спорт, займається легкою атлетикою.

Ця дисципліна вважається базовою для багатьох олімпійських напрямків, але в Охтирці вона завжди знаходилася у тіні футболу та боротьби. Бажання змінити ситуацію змусило Маслюка глибше зануритися в спортивні проблеми міста.

Згодом Олександр Іванович почав брати активну участь у облаштуванні майданчиків, де займаються легкоатлети, а при проведенні занять усіляко допомагати тренеру ДЮСШ Володимиру Іллічу Шимку. Маслюк неодноразово організовував виїзди спортсменів на збори та змагання, сміливо підіймав проблеми ДЮСШ у владних кабінетах, висвітлював у ЗМІ не тільки досягнення охтирських легкоатлетів, але й нагальні потреби.

Своєю послідовністю та завзяттям Олександр Іванович заслужив авторитет не тільки вдома – серед педколективу та батьків вихованців, але й на обласному фаховому рівні. У 2014 році він увійшов до складу виконкому обласної федерації легкої атлетики (ФЛАСО).

Минулого року від тяжкої хвороби на 60-му році пішов з життя Володимир Шимко – прекрасна людина, турботливий і шанований тренер, з чиїм авторитетом рахувалися не тільки в місті чи області. Шимка знали й поважали на всеукраїнському рівні.

Замінити такого тренера, звісно, неможливо. Але, потрібно було щось робити. Вихованцям секції легкої атлетики необхідно було допомогти пережити втрату, не зупиняючи тренувальний процес. Таке непросте завдання, а точніше важкий обов’язок, поклав сам на себе Олександр Маслюк. Сьогодні він тренує охтирських дітей разом з Валентиною Василівною Литвиненко.

Ми обговорили з Олександром Івановичем сьогодення, досягнення, проблеми та перспективи легкої атлетики Охтирки.

ImageМаслюк О.І.:

– У серпні минулого року пішов з життя Володимир Ілліч Шимко. Але й по сей день ми гостро відчуваємо нестачу цієї людини, нашого золотого тренера. З Володимиром Іллічем пішла в небуття ціла спортивна епоха Охтирки. Вкрай важко переживають втрату юні легкоатлети, для яких Володимир Ілліч був як рідний батько.

Але їхні сьогоднішні й майбутні перемоги – це і є найкраща данина пам’яті тренера. Серед вихованців Шимка В.І. - майстри спорту, в т.ч. і міжнародного класу, чемпіони різних турнірів. Зараз у нашій секції продовжує тренуватись Євгенія Мучарова – фіналістка змагань Європейського юнацького Олімпійського фестивалю.

Володимир Ілліч – охтирчанин, який з 1980 року безперервно працював викладачем в ДЮСШ. Завдяки таким ентузіастам була закладена потужна база для сьогоднішніх досягнень.

– Що вдалося досягти юним легкоатлетам у 2015 році?

– Серед важливих досягнень, які не стосуються безпосередньо перемог у турнірах, але є вкрай визначальними – утворення цілісної команди. Вона була сформована наприкінці року для участі у чемпіонаті України в м. Луцьк.

Великим проривом для нашого міста є участь Євгенії Мучарової у фіналі Олімпійського фестивалю (Тбілісі). Також легкоатлети порадували перемогами на різних рівнях, серед яких вищезгаданий чемпіонат, де у складі команди стала призером змагань на 100 і 200 м Дарина Маслюк.

Змагання допомагають спортсменам активніше розвиватись, формувати правильні навички, психологічно загартовуватись. Наші легкоатлети гідно виступили на міжнародному турнірі Білонога, чемпіонатах м. Харкова та Одеси.

Щоб досягати високих результатів у змаганнях, потрібно проводити повноцінні навчально-тренувальні збори. Минулого року ми провели якісні тренування в м. Іллічівськ. Для нас це теж певна віха. У талановитих дітей є шанс побачити найкращих у своїй віковій категорії, зробити певні висновки і отримавши гарну мотивацію до тренувальному процесу.

Не ігноруємо й обласні змагання. За минулий рік здобули «срібло» по кросу та перші місця на чемпіонаті Сумщини з легкоатлетичного чотириборства.

– Враховуючи таку широку географію поїздок, виникає питання – звідки гроші?

– Коли ми починали, нам взагалі ні на кого було розраховувати – майже все здійснювалось тільки за власний кошт. Зараз, після тривалої боротьби, чи краще сказати послідовного відстоювання інтересів юних спортсменів, ми отримуємо певну підтримку і від держави, і від міської ради. Наприклад, минулорічна поїздка у Кіровоград була повністю проплачена з місцевого бюджету. Але тим не менш, власних коштів витрачається чимало.

– Чи важко починати тренувати?

– Кажуть, незамінних людей немає. Але це не так. Володимир Шимко - незамінний. Так як він опікувався вихованцями, не зможе, мабуть, ніхто. Я працюю у межах своїх можливостей, намагаюся забезпечити досягнення тих результатів, базу для яких заклав Володимир Ілліч.

Зараз не можу дозволити собі працювати на повну ставку в ДЮСШ, тому офіційно веду тільки одну групу. Звичайно, я й інших дітей треную, якось пробуємо улагоджувати усі нюанси. Учнів ДЮСШ більшає, і це позитивний сигнал. Зараз дуже активно долучилася гімназія, завдяки позиції директора Наталії Віталіївни Шейко.

Ми маємо прекрасні шанси виводити дітей на гідний рівень, але…

– Не вистачає стадіону… Цю проблему ви піднімаєте не вперше.

– Маю наміри зрушити наболіле питання з мертвого місця. Для райцентру рівня Охтирки соромно не мати легкоатлетичного стадіону. Щоб мріяти про  олімпійські нагороди, потрібно почати з тренувальної бази.

Ми досягли домовленостей щодо безкоштовних занять охтирських легкоатлетів у Сумському манежі. Це дуже добре для разових тренувань, але постійно в обласний центр не наїздишся. Безвідповідально відривати дітей від навчання у загальноосвітній школі.

– Який же вихід?

– Наших вихованців завжди готовий забрати Харків (спортивне училище). Періодично Сумщина втрачає сформованих перспективних спортсменів, яких виховувала наша ДЮСШ. Ми це розуміємо. Але пріоритетом для нас є успішна кар’єра легкоатлета. Ніхто не буде від нас «тікати», якщо ми подбаємо про  гарну базу. Докори відділу молоді і спорту облдержадміністрації про те, що Охтирка працює «на сусідів», я не сприймаю. Створіть умови спочатку.

– Один ростить дерево, а другий плоди збирає…

– Зате плоди хоч не згниють. Якщо ми не можемо створити гідні умови, потрібно людину відпускати. Ми ж не вороги нашим вихованцям.

– Чи можна змінити цю негативну тенденцію?

– Підстави для обережного оптимізму є. Сумська федерація легкої атлетики готова до серйозних змін. Ведуться перемовини щодо стадіону з синтетичним покриттям.

– І Охтирці б такий стадіон не завадив.

– Це наша мрія. Але для її здійснення необхідне дуже велике бажання усіх зацікавлених сторін.

– З чого починати?

– Повірити, що проект реальний. У Луцьку 4 стадіони зі стандартними спорткомплексами з’явилися завдяки фонду Ігоря Палиці. Такі ж гарні стадіони (три штуки) ми бачили в Іллічівску, декілька у Кіровограді…

Окрім нашого бажання потрібна активна участь у проекті облдержадміністрації, мера Охтирки, депутатів міської ради. Перший крок – визначитись з територією, де будувати стадіон.

– Які Ваші пропозиції?

– Якщо дивитися на той же Іллічевськ – стадіони там безкоштовні, відкриті. Вночі вони освітлюються та охороняються. Стадіони прив’язані до однієї або двох шкіл. Логічно йти тим же шляхом.

Гарне місце у школі №2. Не менш цікавий варіант і в школі №3. Зараз основна база легкоатлетів у ЗОШ №2, але в третій школі чудовий спортзал, окремі роздягальні. 

Рішуча перевага ЗОШ №3 тільки в одному. Площа території дозволяє змонтувати 4-доріжковий стадіон, який відповідає усім стандартам. Ми станемо привабливими для обласних легкоатлетичних змагань.

– Припустимо, депутати відведуть місце для стадіону, що далі?

– Далі замовляємо проект. Робимо підґрунтя. Прокладаємо дренажну систему. Тобто, до придбання самої «синтетики» потрібно ще виконати серйозний обсяг домашньої роботи.

– А скільки коштує «синтетика»?

– Немало. Але, якщо ми виконаємо усі попередні етапи, абсолютно впевнений, що гроші знайдуться. Що саме купляти? Синтетичне покриття «Mondo» має більше переваг, але коштує дорожче. Ідеальний баланс ціна-якість пропонує «Konica». Ми протестували це покриття у Харкові під час змагань. Нарікань немає.

– А доки не з’явиться стадіон, як тренуватися?

– Як і завжди. Ми не очікуємо доки створяться ідеальні умови. Тренувальний процес не зупиняється. От тільки, утримувати конкурентні позиції хоча б на рівні області без необхідної бази непросто.

Були перемовини з вчителями і керівництвом ЗОШ №3, щоб прочистити метрів 150 для ґрунтової доріжки. Асфальтове покриття навкруги стадіону вже пора не ремонтувати, а повністю міняти. В другій школі також проблем вистачає. Робимо усе, що в наших силах, аби хоч якось покращити умови для тренувань.

– У чому нам може допомогти Федерація ЛАСО?

– Ми обговорювали проблеми будівництва стадіону в Охтирці з віце-президентом ФЛАСО. Була задекларована підтримка нашій ініціативі. Федерація готова звертатися з листами, надавати технічні консультації, допомагати з пошуком спеціалістів. Можна впевнено говорити, що при наявності стадіону ми привеземо до Охтирки регулярні легкоатлетичні змагання, звісно не міжнародного – бо там вимоги жорсткіші,- але обласного рівня гарантовано.

Так, наприкінці минулого року ми приймали змагання з дитячої легкої атлетики. Було 12 команд. Це гарний показник.

– В організації турніру допомагала ФЛАСО?

– Організацію турніру, подарунки всім учасникам та решту витрат ми узяли на себе. Ті кошти які я, як підприємець, можу дозволити собі вкласти у розвиток спорту, вкладаю і не жалкую. Мені дуже хотілося, щоб цей турнір відбувся у нас.

По-перше, там змагаються початківці, 2007 року народження. В Охтирці – нам набагато легше залучити малечу. По-друге, ми побачили можливості найбільш сильних регіонів – Суми і Ромни. Переконалися, що можемо не тільки нав’язувати боротьбу, але й долати конкурентів.

Старша вікова група у нас зайняла 1 загальне місце, 2 вікова – 1 місце, а 3-я вікова (наймолодші) - друге місце. Це приємний для нас та абсолютно не очікуваний для суперників результат. Вони їхали в гості за «золотом», але ми його не віддали.

– В чому Ви бачите секрет такого високого результату?

– Якби він був один! У будь-якої перемоги цілий комплекс різних складових. На те, що різні вікові групи виступили однаково успішно вплинула система тренування бригадою. Є такий вид тренувального процесу. Старші, середні і молодші вікові групи займаються разом. Вони отримують можливість спілкуватися між собою, навчатися один в одного. Хтось бере приклад у технічному плані, а хтось - у завзятті.

– Багато малечі приходить до вас на тренування?

– Хотілося б більше. Я, як член виконкому ФЛАСО, відповідаю за напрямок роботи з наймолодшими спортсменами. Проблема молодого поповнення характерна у цілому для всієї області. Охтирка - не виключення. Зараз батьки у вирі проблем різного характеру, багатьом не до кружків та позашкільної освіти. На жаль, ми можемо втратити багато талантів, доки дочекаємося позитивних змін у країні.

Закликаю діточок 2006-2008-го років народження, приходьте до нас у ЗОШ №2 разом з батьками. Проявіть ініціативу самі, а батьки вас обов’язково підтримають. У нас дружний колектив, справжня родина, цікаві і корисні для здоров’я заняття. Вам обов’язково сподобається!


 

Інформація

12-13 лютого в легкоатлетичному манежі УАБС м. Суми відбувся Чемпіонат України з легкої атлетики серед юніорів у приміщенні. У змаганнях  узяли участь команди 24 областей та м. Києва.

За команду Сумщини виступали охтирчани. Євгенія Мучарова в бігу на 400 м та Дарина Маслюк в бігу на 60 м пробились до фіналу Б, що є високим показником. У складі естафетної команди 4х200 м серед юніорок дівчата стали Чемпіонами України, поставивши новий рекорд Сумської області серед дорослих спортсменів 1.44,19 с.

Вихованець Охтирської ДЮСШ Федір Савостьян, який зараз навчається в УАБС м. Суми, став срібним призером у складі естафетної команди 4х200 метрів серед юніорів. Гарні результати показали також Дарина Косенко, Антон Ніконенко, Антон Слізченко, Андрій Губаренко.

Вітаємо наших спортсменів та їхніх тренерів!

 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg