Головна arrow Розділи arrow Місцеві новини arrow Найкращі охтирські колядники у різдвяному Львові
Найкращі охтирські колядники у різдвяному Львові Печать
Автор Газета "Город А"   
08.02.2016 г.

ImageУ Львові 16-17 січня вони створили фурор і були неперевершені, наші діти з дитячого хору «Мрія» Охтирської музичної школи.

Вони повернулися зі Львова 19-го січня. Охтирка зустріла своїх переможців по-природному круто – снігопадом, завірюхою, заметіллю. На Торговій площі колядників зустрічали тільки батьки з санками…

«Свіже повітря зі Слобожанщини» - саме так назвали спів дитячого хору «Мрія» з Охтирки. Про мрію «Мрії», а ще про охтирські колядки, їхніх авторів і різдвяний Львів – своїми спогадами, ще свіжими, із задоволенням поділилися Руслана Лісова, Лариса Крошка та Ірина Цвик.

РУСЛАНА ЛІСОВА:

- З чиєї ініціативи охтирська «Мрія» потрапила на «Велику Коляду» у Львів?

- Все почалося з Луцька. Наприкінці жовтня там проходив міжнародний конкурс інструменталістів та вокалістів «Волинський кобзарик» і я теж мала честь там виступати. На одній із творчих зустрічей композиторів, викладачів та виконавців з музичних шкіл всіх куточків України я почула багато своїх творів. Признаюсь я й не сподівалась. Це приємно. А тут і нова пропозиція: Ольга Баглай, заслужений діяч мистецтв України, запросила взяти участь у фестивалі «Велика Коляда» на Різдво у Львові.

Признаюсь, що це була моя мрія – створити музику до колядок, доторкнутись до цієї сторони духовності. Бо в Західній Україні – духовність всотується з молоком матері, вона ніколи не зникала, а тільки передавалась і підтримувалась всіма прийдешніми поколіннями.

- А як народились охтирські колядки?

- Тож, я відразу погодилась. Приїхала додому, зателефонувала Ларисі Анатоліївні, вона сказала так легко й просто: «Поїдемо, пиши…». А тексту немає. Звернулась до Наталі Фальової. Чому саме до неї? Я поважаю всіх наших поетів, просто з Наталею вже давно співпрацюємо, а по-друге, я знаю, що вона легка на підйом. А з Ларисою Крошкою ми співпрацюємо в цьому напрямку протягом семи років. Це участь у багатьох конкурсах і фестивалях в багатьох містах України. І ця робота нам знайома.

Виступати у «Великій Коляді» у Львові – це нове і дещо інше. Але ми мріяли про таке.

Як ми готувались? Наталя написала вірші. Я підібрала музику у двох варіантах – для мішаного хору і для дитячого колективу. Потім втрьох створили програму виступу і в середині грудня приступили власне до репетицій. Дякуємо нашому меру за розуміння важливості моменту. Ігор Юрійович дозволив нам проводити репетиції в актовій залі міської ради, оскільки в інших неможливо було тренуватись. Ми працювали впродовж усіх новорічних свят.

- Ну так ми підійшли до вашого перебування у Львові. Розкажіть як там все відбувалось?

- «Велика Коляда» проходила з 7 по 24 січня. Це велика програма, де виступи всіх колективів розплановані по днях та годинах. Ми виступали 16 січня. Коли ми виступали, на нас дивились як на інопланетян. Там брали участь приблизно 100 колективів. Вони не думали, що представники Східної України можуть так співати. Але ми справились на відмінно! 17 січня відбувся ГАЛА-КОНЦЕРТ, серед 15 колективів – наша «МРІЯ». Мета фестивалю – поширення мистецтва колядок західної України. А ми привезли свої і їм сподобалось. Після наших виступів у на с просили ноти, тексти.

- Ви співали у Домініканському Соборі. Чим це відрізняється від виступів на звичайних сценах?

- Це неймовірні відчуття, які неможливо передати словами. Це, коли духовність і святість переймає твоє єство і сльози мимоволі проступають на очах.

- Ви були у Львові 4 дні. Що крім концертів ви мали, де були. Що бачили?

- Ми займались культурно-просвітницькою діяльністю: відвідали Львівський театр опери та балету. Слухали оперу Верді, дивились балет «Лускунчик». Були в цирку і мали екскурсії по Львову. Також обмінювались досвідом в ДМШ №6 ім. Соломії Крушельницької. Вони поділилися своїми матеріалами. А це специфічна гармонія і ритміка, тобто музикальні акценти, які я давно хотіла втілити у своїх творах. У свою чергу поділилась своїми збірками, нотами, напрацюваннями. Нас запросили взяти участь в урочистостях на ювілей їхньої школи. - Можна сказати, що ви вдало поколядували у Львові?

- Так. Нам вдалося підкорити тамтешню публіку. Хочу висловити подяку всім охтирчанам за підтримку. А ще, подякувати своїй колезі Ларисі Крошці. Якби не вона, то ніхто б нікуди не поїхав. Саме вона підняла наш колектив і все втілила.

Ну що ж запитаємо тепер пані Ларису, як це їй вдалося.

ЛАРИСА КРОШКА:

- Ларисо Анатоліївно, Ви вже давно підкорили Європу, про це ми знаємо, що ж особливого було у Львові цього січня. Розкажіть про ваші відчуття, враження, сподівання?

- Ви знаєте, ми повернулись в Охтирку такі окрилені, в стані нової радості… Коли їхали на конкурс – це стан нервозності, хвилювання, невизначеності. А коли приїхали у Львів відразу поринули у свято. З першої хвилини ми занурились у свято музики і духовності, саме таким був Львів у січні. Цікаво, що львів’яни слідкували за програмою «Великої Коляди», були в курсі, які гості до них завітали. У звичайному трамваї місцеві нас запитали: «Ви на Коляду, ви мабуть з Охтирки?» Це вражало і об’єднувало. Для наших дітей – це подія, представляти себе, школу, Охтирку. Це відповідальність і гордість одночасно. Щодо бажання співати колядки – дітям це було дуже цікаво і діти співали з великим задоволенням. За програмою потрібно було виконати колядки свого краю і їхні, лемківські, бойківські. Так от що я вам скажу, наша «Зоря з неба» - це геніально! Люди, що слухали тоді в залі Домініканського собору були в захваті і ми чули «Браво!». Обов’язкова програма – 5 колядок. А з бойківських нам дали «Ай бо і той ночі» і переробили її під себе і вийшло оригінально. Плюс до обов’язкової програми наша найменша Соня Цвик декламувала наші колядки. Знаєте як відзначили спів наших дітей? «Свіже повітря зі Слобожанщини». Незвичайно, можливо не найкраще, але надзвичайно цікаво. Наші діти співали так, як ніколи в житті до цього не співали. Це хоровий, акапельний спів. Наші люди не знають, як це гарно.

- Мабуть потрібно це пропагувати в Охтирці?

- Так. Хоровий акапельний спів – це не просто вишукано, це діти вчаться слухати і дослухатись одне до одного. Колективна пісня дає почуття єдності.

- Гала-Концерт і ви керуєте хором. Як ви справилися?

- Скажу одне. До цього у мене був досвід диригувати хором у 70-100 чоловік. А тут 400! Це був зведений хор. П’ять диригентів повинні були керувати хором по черзі, я – перша. Звичайно хвилювалась, але коли вийшла, подивилась на дітей … все стало на свої місця. Це, як замішувати тісто: спокій, посмішка, добрі думки, і все… просто задоволення ними диригувати.

- Ви у Львові не вперше, чим це місто вразило Вас цього разу?

- Львів – неперевершений. Схожий на Краків і Відень, але в нього своє архітектурне обличчя, свої родзинки. Ми намагались подивитись усе, що можливо. Ми ходили по екскурсіях із гідом, а потім я водила дітей по своїх улюблених місцях, Ходили по храмах і вернісажах. У львівській кнайпі познайомились із канадською львів’янкою, яка щороку приїздить до Львова, щоб подихати його особливим повітрям і всотати дух українського міста. Львів гарний в різні пори роки. Я ще не була в ньому навесні. Всевишній мене почув, нас запросили на фестиваль канонів. У Львові разом з учасниками конкурсу була і група підтримки: родина Коваленків, Вікторія Акіменко, Ірина Гурбанова, Ірина Цвик. Я звернулась до однієї мами відразу двох учасників гурту «Мрія», це мама Соні та Дениса.

ІРИНА ЦВИК:

- Пані Ірино, поділіться вашими враженнями від «Великої Коляди».

- Це велич, до цього зі мною такого ще не було. Потрібно бути в цей час у Львові, тоді можна зрозуміти, тому що словами це важко передати. Для львів’ян – це божа благодать в прямому значенні слів, вони живуть цим споконвіків.

- Які колядки розповідала ваша Соня?

- «Маленький Ісусик» і «Ми прийшли вас привітати». Ми вибрали їх із книжки , яку придбала раніше для старшого сина Дениса. Він вже 10 років займається у Лариси Анатоліївни. А мала все повторює за старшим. Коли почула, що Дєня збирається на Коляду у Львів, «і я хочу!». Лариса Анатоліївна дозволила. І вийшло гарно. Я пам’ятаю ті хвилюючі хвилини в Домініканському соборі і досі та благодать у мені. Я хотіла фотографувати, коли співали наші діти, але… не змогла, бо в мене дрижали руки, мурашки по тілу і навіть зуби цокотіли. Коли Соня заколядувала і люди встали і кричали «Дя-ку-є-мо!» - в мене сльози. І не тільки в мене. Я ніяк не можу забути цієї події і мої діти також. Соня ходить по дому і співає колядки. Я дізналась там у Львові, що до цього конкурсу люди готуються роками, а для них це така велика честь. А ми не розуміли, їхали як на звичайний конкурс. Дякуємо! Всі батьки дякують нашим вчителям Руслані Віталіївні і Ларисі Анатоліївні за перемогу! Так, здається, охтирчани дуже стримані в емоціях. Мені здається, що наших колядників-переможців, нашу «Мрію» і її вчителів потрібно було зустрічати гучно, як олімпійських чемпіонів, багатолюдно, весело, з квітами і музикою, з транспарантами і повітряними кулями.

Дитячий хор музичної школи «МРІЯ», Руслана Лісова, Лариса Крошка, Наталя Фальова – ми вас вітаємо з перемогою і ДЯ-КУ-Є-МО!!!!!

Спілкувалася Валерія Бакуліна

 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg