Головна arrow Розділи arrow Місцеві новини arrow Священик воїнам: За вашими плечима ваші сім’ї, наш народ та наше майбутнє
Священик воїнам: За вашими плечима ваші сім’ї, наш народ та наше майбутнє Печать
Автор В.Бакуліна   
28.09.2015 г.
Військовий священик о.Андрій Бринчак розповів про визвольну місію воїнів-захисників, непрості завдання капеланів, складну українську історію і святу, непоборну  Віру.

На засіданні Священного Синоду УПЦ КП від 8 липня 2015 року  під головуванням Святійшого Патріарха Київського і всія Руси-України Філарета ухвалили: «Зобов’язати всіх священиків віком від 22 до 55 років виконувати обов’язки військового священика (капелана) у підрозділах ЗСУ та МВС України. Строком 1 місяць за принципом ротації”.

Сьогодні о.АНДРІЙ БРИНЧАК, настоятель Храму Успіння Божої Матері м.Охтирки – військовий священик. Як благочинний Охтирського благочиння він показав приклад своїм колегам.

Своїми думками про навчання, про війну і про нашу свідомість о.Андрій поділився з кореспондентом газети «Город А», відповівши на декілька запитань:

Де і як проходили ваші навчання?

З 31 серпня по 3 вересня в Києві, на базі золотоверхого Михайлівського  монастиря проходили наші навчання. Там зібрались священики з усіх областей України, група складалась приблизно із 80 чоловік. Потім навчання продовжились по всій зоні АТО, нас розподілили по секторах, + мобільна група.

Для чого потрібні священики на війні? Для надання духовно-психологічної допомоги офіцерам та службовцям ЗСУ. Обов’язок священика на фронті – Молитва, Сповідь, Причастя військових. Цим ми і займалися, а ще разом з бійцями копали окопи, готували їжу та робили все, що потрібно, тільки зброю в руки ми не брали. НАША ЗБРОЯ - ЦЕ ХРЕСТ І МОЛИТВА.

Де саме Ви побували і що найбільше вразило?

Де саме, я не маю права Вам говорити. Ми відбули в зону АТО, де згідно розпорядження Генштабу ЗСУ виконували свої обов’язки. Довелося побувати на самому «передку» і в штабах, в усіх 4-х секторах А, В, С, М. Вражень багато.

ПО-ПЕРШЕ,  там багато військовослужбовців місцевих, родом із Луганської та Донецької областей. Я запитав у деяких, чому ви не на тому боці? На це питання хлопці відповіли так: «Ми бачили московських бандитів, які грабували і громили наші домівки, які принесли зло на нашу територію. Ми думаємо, що нашу землю ми теж  повинні захищати, а не тільки хлопці із Західної та Центральної України».

ПО-ДРУГЕ, як священик, можу підтвердити, чому ми на фронті? Там я побачив таку ВІРУ, якої ще не зустрічав ні в жодному храмах, ні в монастирях усіх конфесій разом узятих. Уявіть собі таку картину: АРТОБСТРІЛ. Хлопці, чоловік двадцять, лежать в окопах обличчям до землі і моляться… Але моляться не тихо, або подумки, ні. Вони ричать молитву ОТЧЕ НАШ. Такої сильної молитви я ще не чув, і такої віри в Господа.

ПО-ТРЕТЄ, війна, яка б вона не була, і де б вона не була вносить в голови людей зневір’я. І наш обов’язок на фронті і на мирних територіях вселити в людей віру і дати духовний орієнтир. Людина – християнин, яка сповідує цінності Христа (Заповіді Господні) не може поступати, жити, вчиняти неправильні поступки.

-  Нещодавно ви зустрічались із представниками громадських об’єднань Охтирки. Що Ви їм хотіли донести?

-  В цій короткій лекції я намагався донести громадським діячам, волонтерам про завдання, яке важливе сьогодні, про справи, які потрібні сьогодні, на цей період війни. Потрібно ізолювати наших військовослужбовців від наших чиновників. Потрібно розуміти причини поведінки демобілізованих із зони АТО, розказати іншим, чому вони так поводяться. Потрібно розуміти причини та психологічні наслідки цієї війни. Наслідки можливі впродовж 25 наступних років. Приклад цьому – афганський синдром.

- Ви вже знаєте про той факт, що мобілізованих благословляв о.Євгеній у Покровському Соборі, який відноситься до Московського Патріархату. І демобілізованих зустрічати і вітати повинен був тільки представник МП.  Певна частина громади нашого міста обурилась з цього приводу, а представники  9-ти громадських організацій надіслали звернення до міського голови Алєксєєва І.Ю з проханням дати відповідь щодо цього. Ігор Юрійович уже надав відповідь. Його точка зору, що церква відділена від держави і представник будь-якої церкви має право благословляти наших захисників. Ваша думка?

- Я дуже радий, що духовенство Московського патріархату в місті Охтирка не виконує постанову свого Першого ієрарха патріарха Кирила, який благословляв Путіна на братовбивчу війну в Україні. Вони не зважають на те і благословляють Українську армію на захист своєї держави від загарбника. Це означає, що вони не забули, що Православна Віра вийшла з Києва від князя Володимира, а не з Москви, яка була заснована тільки сторіччям пізніше після хрещення Київської Русі.

Чому це обурило громадськість і наших віруючих? А тому, що представники МП неодноразово проклинали наших військових, відмовлялися відспівувати убитих солдат (були такі випадки), вони були на боці московських терористів, брали участь у безпосередніх бойових діях, допитували наших полонених, були корегувальниками вогню ворога та вели розвідувально-диверсійну діяльність.

Нашу громадськість обурило ще й те, що на урочистості по зустрічі демобілізованих військових організатори не зволили запросити українське духовенство, а вирішили запросити тільки представника МП. Церква відокремлена від держави, але коли треба було ремонтувати техніку у ВЧ, допомагати із запчастинами, коштами, купляти форму, каски і бронежилети, возити харчі для військових, які охороняють нашу ДЕРЖАВУ то допомогу нашу вони приймали. І першу кевларову каску і бронежилет привіз я із представниками наших ГО. А потім тонами возили продукти, десятки відремонтованої техніки в той час, як деякі представники МП називали наших захисників «карателями» і вивішували прапори ДНР, ЛНР.

Це питання потрібно з’ясовувати вчасно, бо це питання України. Не можна сидіти на двох стільцях, потрібно визначатись на чиєму ти боці. Чому? Всі народи згідно 36-го правила св.Апостолів мають свою Помісну Церкву і свого Першого Ієрарха зі свого народу, а не народу-чужинця. Ми повинні пам’ятати, що ми, наша віра – Православна Віра, походить із Києва, а не з Москви, і голова престолу повинен бути в Києві, а не в чужій державі. Ми повинні молитись за свій народ, тому що грузинська Православна Церква молиться за грузинів, російська ПЦ – за росіян, вірменська ПЦ – за вірмен. А українська, на жаль, молиться за чужу ворожу державу, за чужих державних діячів і за чужий народ. Св.Апостол Андрій Первозванний саме на Київських кручах встановив святий Хрест.

- 17 вересня 1939 року СРСР розпочав окупацію Західної України. НКВС першочергово почали знищувати Український Визвольний Рух. Це не відзначається українською владою, але інформація стає відомою. Що ви можете сказати про це?

- Я скажу про день сьогоднішній. На жаль, зараз відбувається окупація Криму й Донбасу фізична і територіальна. А окупація духовна почалась набагато раніше, коли почали розстрілювати українське духовенство. В Охтирці, в 1931 році органами НКВС був розстріляний останній священик Успенського Храму о. Ніколай Кочет. Його було вбито лиш за те, що він молився за свій народ!

За часів незалежності України всі храми було передано державними чиновниками на Сумщині тільки одній конфесії – МП. Українці вимушені були молитися по хатках чи якихось приміщеннях, а в подальшому будувати свої Храми з великими перешкодами від влади.

- Охтирка – місто військових. Яке послання сучасного військового священика Ви б хотіли передати всім нашим військовим?

-   Моя порада всім військовим Охтирки, які захищають свою церкву, свою державу, свій народ – Ви повинні пам’ятати, що Ви нікого НЕ ВБИВАЄТЕ. Ваша професія – військовий, була б ваша професія комбайнер, ви б збирали зерно. Ви – не вбиваєте, ви ЗАХИЩАЄТЕ свою землю від паразитів (загарбників), бо паразитів потрібно знищувати. Запам’ятайте собі, що ви знищуєте ворога, а не вбиваєте. Від вас залежить чи буде наш народ вільний, чи у новітній історії наші діти будуть кріпаками. За вашими плечима ваші сім’ї, наш народ та наше майбутнє.

Кожен військовослужбовець та члени їхніх сімей можуть в любий час і в будь-який день звернутись до мене чи прийти у нашу Успенську церкву чи зустрітись у зручному для вас місці. За духовною та психологічною підтримкою.

Кращі світові психологи задіяні у підготовці українських військових священиків. І ми завжди готові надати вам відповідну допомогу.

 

«По ділах наших узнають нас», - так говорить Біблія. Про це ще раз нагадав мені о.Андрій, настоятель Успенського Храму і військовий священик водночас.

Спілкувалася Валерія Бакуліна

 
kylymy_150523.jpg

bezp_181120.gif

express.gif

pam_100221_02.jpg

bud_250323.jpg

brus_110423_02.jpg

pesok_220823_01.jpg